Єдина трудова школа

Назва підкреслювала, що школа готує, головним чином, до трудової діяльності, хоча трудового виховання, як такого, спочатку не було, натомість велася гурткова робота. Перші спроби широкого застосування трудового виховання слід віднести до початку 1930-х, коли розпочалася масова колективізація та індустріалізація. У вказаний час цей рух конкретизувався у визначенні
- політехнічна освіта, політехнізація шкіл. 

Згідно з Тимчасовим положенням про трудові шкоди від 1922 вона повинна відповідати певним вимогам: бути сухим, світлим, мати не менше як 7 класних кімнат мінімум на 200 дітей, кімнати: одну - для наочних приладь, одну - для медперсоналу, канцелярію, залу для загальних зборів, кухню, квартири для завідуючих шкіл і технічних працівників, комору, сарай. Нормальна кількість дітей у класі приймалась за 30 .Штати 7-річної тимчасової складалися: 1 завідуючого, 7 керівників (один з них - заступник завідуючого), необхідної кількості викладачів спеціальних предметів (згідно з навчальними планами), 2 технічних працівника.
Але в реальному житті цих правил не дотримувалися і трудові шкоди часто були перевантажені при недостатності педагогічного персоналу. Особливо це відчувалося у 1920-ті роки.

Джерело: Джерело:  Історична енциклопедія Криворіжжя : Т. 1 / О.О. Мельник; С. В. Балабанов. Кривий Ріг. В-ВО «СТПРЕС», 2009.