Аграрна реформа 1917—1918

Але директиви Центральної Ради зводилися до передачі у тимчасову оренду вільних земель при пріоритеті товариської форми землекористування. Відсутність земельного законодавства та непослідовність дій центру призвели до загострення питання про землю в регіоні і, як наслідок, до відштовхування широких селянських мас від підтримки Центральної Ради. Надія на отримання землі після проголошення третього Універсалу (20 листопаду 1917 року) скоро розвіялася. З Києва через тиждень прийшло повідомлення про недоторканість розміром до 50 десятків. Зволікання з реформою, а згодом і запрошення австро-угорських військ для боротьби з більшовизмом повністю позбавили підтримки українську адміністрацію на місцях. З приходом до влади П. Скоропадського (28 квітня 1918) знову відновлено поміщицьке землеволодіння, а питання передачі землі селянам так і не вирішилося до кінця існування Української держави. Більшовики, влада на Криворіжжі до яких перейшла мирним шляхом у кінці листопаду 1917 року, керувалися Ленінським Декретом про землю (8 листопада 1917), який негайно скасував поміщицьке землеволодіння без всякого викупу і вводив вільні форми користування землею. Селянство, яке на Криворіжжі до цього часу перебувало під впливом есерів, масово перейшло на бік більшовиків. Спочатку через земельні комітети здійснено облік поміщицьких економій, майна і встановлено селянський контроль над ними. Останні на своїх сходах обирали контролерів маєтків або комісарів. Джерело: Історична енциклопедія Криворіжжя : Т. 2 / О.О. Мельник; С. В. Балабанов. Кривий Ріг. В-ВО «СТПРЕС», 2009.