«Скільки життя було в його очах!»: загинув криворіжець Ігор Байсалов

 У 2005–2006 роках навчався в Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців Кривого Рогу, мав спеціальність електрогазозварника.

Після закінчення закладу освіти працював у ЗАО «Криворіжіндустрбуд» аж до призову на строкову військову службу, яку Ігор проходив у військовій частині «Десна» Чернігівської області. Демобілізований у званні молодший сержант. Під час російсько-української війни обрав для себе позивний «Десна».

Із 2008 року криворіжець працював у будівельних компаніях Кривого Рогу, брав участь у будівництві Victory Plaza й інших об’єктів. Також працював у сфері будівництва за кордоном. Ігор мав досвід керуючого і був долучений до будівництва й реконструкції ресторанів та об’єктів інфраструктури за програмою «Велике будівництво».

Ігор Байсалов мріяв здобути освіту у сфері архітектури й декору, був надзвичайно активним. З початку повномасштабного вторгнення спершу допомагав військовим як волонтер: забезпечував харчуванням, облаштовував блокпости, робив коктейлі Молотова. Згодом пішов до військкомату і з 11 травня 2022 року брав участь у захисті України від росіян.

Воював на Херсонському, Запорізькому й Донецькому напрямках. 8 липня 2023 року в складі 7-го окремого батальйону «Арей» УДА в Донецькій області в лісосмузі біля села Макарівка Ігор і двоє його побратимів загинули під час ворожого обстрілу позицій із САУ 152 мм.

Ігоря поховали 12 липня 2023 року на кладовищі «Всебратське» Кривого Рогу. У захисника залишились дружина Олена, двоє дітей від першого шлюбу — Сергій і Катерина.

Ігор нагороджений відзнакою «За заслуги перед містом» III ступеня.

Олена, дружина загиблого захисника:

«Наша перша зустріч була знаковою. Почула його голос, а точніше, як він співав. Не знаю, як мої відчуття передати словами, тому скажу так: зачепив. А потім побачила його очі. Скільки життя, емоцій, прагнень, амбіцій було в його погляді! Він світився. Здавалось, що ми знайомі дуже давно.

Безмежно вдячна своєму Чоловіку за те, що він подарував мені відчуття бути коханою та кохати. Ми мріяли зустріти разом старість, планували майбутнє. А потім настало 24 лютого 2022 року. Пам’ятаю, як дивились новини. Маріуполь. 6-річна дівчинка, яку привезли на швидкій і не врятували. Ігор підскочив зі сльозами на очах і заявив, що піде захищати країну.

Він завжди казав, що ми воюємо разом: він — на полі бою, а я — його тил і підтримка. Мій світ зупинився 8 липня 2023 року. За два дні мала бути наша річниця та мій день народження, він збирався приїхати у відпустку… І він був у місті 10 липня… Моєму Воїну назавжди 35 років. Кохання сильніше за смерть. Ми зустрінемось у наступному житті».