Воїн із добрим серцем, що мріяв про мир і подорожі: загинув Юрій Здоренко

(12.04.1988 – 05.12.2023)

Місце народження:
с. Володимирівка, Криворізький район, Дніпропетровська область.

Місце проживання:
м. Кривий Ріг.

Місце загибелі:
поблизу н.п. Ямпіль Краматорського району Донецької області (Серебрянське лісництво).

Освіта:
Володимирівська гімназія – філія Апостолівського ліцею №1 (1994–2005),
Архангельський професійний аграрний ліцей (2015–2016).

Цивільна діяльність:
Працював охоронником, слюсарем-ремонтником, перед війною — майстром дільниці в ТОВ «ПАЛ-МІР».

Захоплювався спортом (підняття штанги лежачи), любив риболовлю, мріяв подорожувати після завершення війни.

Військова служба:
Солдат, помічник гранатометника Першої Президентської бригади оперативного призначення ім. Петра Дорошенка Національної гвардії України (в/ч 3027 «Буревій»).
Позивний — «Малий».

Загинув 5 грудня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу противника — отримав поранення, несумісні з життям.

Нагороди (посмертно):

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (Указ Президента України №357/2024 від 19.06.2024)

Нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня

У серпні 2025 року на фасаді Володимирівської гімназії встановлено меморіальну дошку на його честь.

Похований:
14 грудня 2023 року на кладовищі у селі Володимирівка.

«Юра був людиною з великим та добрим серцем. Сім’я завжди була для нього на першому місці. Він мав багато друзів, які поважали та любили його. Юра хотів побачити, як виросте наш син, працювати, відпочивати, жити. Я не знала жодної людини, яка б так любила життя, як він. Ми з сином безмежно сумуємо та любимо його…»
— дружина Ольга Здоренко.

У Юрія залишилися дружина та син, батьки, дідусь і бабуся, сестра та племінниці.

Юрій Здоренко назавжди залишиться у пам’яті родини, побратимів та всіх, хто знав його як щирого, доброго й мужнього захисника України.