Російсько-українська війна
Євгеній Веселов народився 3 листопада 1985 року в Кривому Розі. Навчався у Технологічному фаховому коледжі Державного університету економіки і технологій за напрямом теплоенергетики. Він мріяв про велику сім’ю — три або чотири дитини, про життя за кордоном разом із рідними та про народження ще однієї дитини. Ці мрії обірвала війна.
У повсякденному житті Євгеній був людиною, яка вміла створювати затишок і радість: любив готувати, читати Харукі Муракамі, грати з родиною в настільні ігри, кататися на роликах, жартувати й дивитися на світ з гумором. Під час карантину саме він започаткував сімейну традицію спільних занять спортом. Він організовував домашні перегляди діафільмів на стіні та тихі вечори на балконі, де вся родина разом читала й дивилася мультфільми.
На фронті Євгеній служив артилеристом, служив у складі 65 ОМБр, мав посаду водій - електрик відділення управління 1 взводу 1 батареї 2 артилерійського самохідного дивізіону військової частини А7013. За службу нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» від Президента України та медаллю «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. У захисника лишились мати, дружина і син.
Дружина Катерина згадує:
Завжди сім'я була найголоша попри все, дуже любив своїх батьків і піклувався, дуже любив проводити час з нами, грали всі разом в настільні ігри, займались спортом, започаткували вдома на карантині, а потім продовжили цю традицію, разом ми з сином стрибали на скакалці, фізичні навантаження і вправи, на все дивився з гумором і цінував життя і близьких. Мій чоловік дуже любив сімейні перегляди діафільмів, які ми налаштовували і дивились на стіні, і літні сімейні перегляди і спільні читання книжок на балконі, мостили собі там м'яке гніздечко і всі втрьох влягались там читати і дивитись мультики і вирішувати кросворди, навчив сина вирішувати кросворди і часто всі разом сідали їх вирішувати. Нам так його не вистачає...