Російсько-українська війна
У 2018 році Рустам відслужив в армії, отримав звання старшого стрільця-гранатометника, став резервістом. Після армії повернувся на шахту і важко працював, заробив на квартиру. Півтора року у цій квартирі він жив із дівчиною Оленою, з якою познайомився у 2018 році.
Олена згадує, що Руслан завжди дуже важко працював.
Дім-робота, робота-дім. Рустам був дуже доброю людиною. Він дуже любив нашу кицьку Алісу — ми взяли її у 2021 році, довго лікували. Він дуже прив'язався до неї, був ласкавим, і навіть спали вони поруч. Після важкого робочого дня сил у нього на розваги не лишалось, проте щодня коханий зустрічав мене з роботи вечерею – Рустам дуже смачно готував. Він часто влаштовував сюрпризи.
Зі своїм колегою Павлом після роботи вони грали у в комп'ютерні ігри, вивчали рибальські відео. Якось на один з криворізьких ставків вибрався порибалити. Планував поїздку в Єгипет, він хотів подорожувати, побачити світ. Збирали на машину. Збирались одружитись".
У перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну Рустаму прийшла повістка. Олена згадує: йому було страшно, але вирішив йти, бо хотів захистити родину – дівчину і батьків.
25 лютого Олена провела Рустама до військкомату. Перший місяць він служив під Високопіллям. Зв’язку майже не було, проте коли Рустам дзвонив, в першу чергу питав, як справи у родини: чи все добре, чи всього вистачає.
Про свої воєнні будні розповідав не охоче.Хлопець дуже радів, коли кохана надсилала відео з їхньою кішкою. Побратимам розповідав про заплановане весілля із Оленою. За час війни побачитися із нареченою Рустаму вдалось тричі, останній раз — у перші дні травня. Стояв на "нульовому" рубежі. Воював у складі 60 ОМБР, 96 батальйону.
3 травня 2022 року в окоп прилетіла міна – Рустам отримав смертельне поранення. Його побратим Віктор Полежаєв намагався врятувати Рустама, але теж загинув. Рустаму Алієву було 26 років. Хлопця поховали разом з побратимом Віктором Полєжаєвим 7 травня 2022 року на Алеї Слави.