Врятував тисячі життів: на Донеччині загинув криворіжець Олексій Різниченко

Олексій захоплювався історією України й об'їздив всю країну.

З першого дня повномасштабної російської агресії хлопець пішов у військкомат і став на захист держави.

Мрії, захоплення і постійна робота над собою
Олексій Миколайович Різниченко народився 30 червня 1994 року в Кривому Розі. Проживав у Саксаганському районі, на вулиці Співдружності.

Хлопець навчався у 91 гімназії, в дитинстві мріяв стати президентом. У 5 класі твердо заявив батькам і сестрі, що буде лікарем.

Він рано почав читати, і протягом життя читав постійно — і наукову літературу, і художку, й історію України.

Улюбленим письменником Олексія Різниченко був Сергій Жадан, хлопець захоплювався сучасною українською літературою та мистецтвом.

Олексій був допитливим юнаком, захоплювався природничими науками. Любив вивчати рослини і птахів. 11 клас він закінчив екстерном, щоб швидше вступити до медичного вишу. 6 років він навчався у Харківському національному університеті, вивчав спеціальність "Лікарська справа".

Жив у гуртожитку, тоді особливо не заробляв, але подорожував Україною — автостопом й на електричках, сам укладав маршрут. Особливо він любив подорожувати на Донеччину й Луганщину і відвідував Бахмут, Соледар та інші місця, де вже тоді було не дуже безпечно, після 2014 року.
Студент постійно брав участь в олімпіадах й наукових конкурсах. Двічі в університеті вигравав на науковому конкурсі подорож до Грузії на Лібертаріанську політичну школу. Олексій був товариською людиною і часто допомагав одногрупникам складати екзамени. В університеті захоплювався футболом, був шанувальником криворізького футбольного клубу "Кривбас". 

Криворізький лікар-професіонал
Після навчання Олексій повернувся до Кривого Рогу, щоб розпочати медичну діяльність. У Кривому Розі Олексій Різниченко працював сімейним лікарем у Центрі первинної медико-санітарної допомоги №4. Колектив медичного центру так написав про Олексія: 

Олексія Миколайовича колектив та пацієнти поважали за професіоналізм, відданість справі, доброзичливе ставлення до людей. Для нашого колективу він назавжди залишиться Героєм. 

Наприкінці 2021 року Олексій став завідувачем амбулаторії, відвідував лекції й міжнародні конференції. Сестра Катерина згадує: на похороні до них підходило дуже багато пацієнтів Олексія; вони дякували за професіоналізм лікаря Різниченка.

Служба і загибель

24 лютого 2022 року Олексій Різніченко пішов у військкомат і встав на облік. Ще за часів навчання в університеті він навчався на військовій кафедрі й отримав звання молодшого лейтенанта. Досвідчений лікар з військовою освітою був дуже потрібен на фронті. Олексія призначили начальником роти охорони, він проводив навчання для своєї роти з надання медичної допомоги. З волонтеркою і сестрою Катериною Олексій займався комплектуваннями аптечок для військових, купували турнікети, ліки, каски, бронежилети. 

11 травня 2022 року його направили до міста Десна у навчальний центр. Там він проводив навчання з медицини для військових 2 місяці до середини липня. Згодом Різніченка перевели до 66 батальйону, і він виконував задачі на напрямку Лимана Донецької області, був начальником медичного пункту, надавав допомогу пораненим. 
27 вересня БТР, в якому їхав Олексій Різніченко забирати поранених з поля бою, наїхав на міну. 

Ховали 28-річного лікаря Олексія Різніченка 30 вересня 2022 року у Кривому Розі, в секторі урочистих поховань, що на Центральному цвинтарі.

У нього лишились мама, тато, дві бабусі, дідусь і купа друзів. А також дівчина, з якою він планував обручитись цієї весни. 

Сестра Олексія Катерина говорить про брата: 

Льоша без перебільшення кращий за всіх нас разом узятих. Він чітко розумів, куди і навіщо він йде. Він врятував тисячі людей: і коли був лікарем в амбулаторії, і на фронту. Він кожного дня робив цей світ кращим. А тепер наша черга. Наша черга створити світ, гідний таких людей як він.

Підпишіть петицію про перейменування вулиці Співдружності, де жив Олексій, на честь лікаря Різниченка