Марія Пунтус
Журналістка, авторка
Матеріали автора
Схожі матеріали
Біографія
Михайло народився 25 червня 1998 року у Кривому Розі. Навчався хлопець у школі №69. З 2014 року вчився у Криворізькому ліцеї з посиленою військовою підготовкою.
У 2020 році закінчив Національну академію Національної гвардії України у Харкові. А згодом вступив на службу у військову частину 3011 Національної Гвардії України (Кривий Ріг).
Михайло Жолобов був спортсменом, з дитинства займався плаванням, здобув звання майстра спорту з плавання.
Початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну
7 лютого 2022 року Михайло вперше поїхав на ротацію в Маріуполь, де його і застала війна.Він був заступником командира батальйону оперативного призначення.
У березні 2022 року під час боїв за Маріуполь Михайло загинув. Йому було 23 роки. Тіло загиблого Героя держава змогла повернути лише через кілька місяців, у жовтні. У Михайла залишились батьки, молодший брат, дружина та багато друзів.
Спогади рідних про Михайла
Це був найсвітліший та найщасливіший період у моєму житті, коли ми були разом, — говорить дружина загиблого Альона. — Всі ці 7 місяців від моменту повідомлення про загибель до поховання я чекала і вірила, що він живий і повернеться додому. Він був доброю, завжди усміхненою людиною.
Він був моїм командиром взводу. Дуже добра та щира людина. Він один з небагатьох офіцерів, з ким можна було поговорити по-людськи, — згадує побратим Михайла.
Міша був душею компанії. Це єдина людина, яка за все життя не нажила собі жодного ворога, — говорить товариш хлопця Вадим. — Він завжди допомагав у скрутний час.
Ми були знайомі понад 8 років, які пройшли як одна яскрава мить. Він був моїм кращим другом, — говорить друг Микола. — Після вступу до інституту у Харкові, мене завжди зігрівала думка, що на іншому кінці міста знаходиться мій справжній друг, навіть брат. Він був і є прикладом для мене і моєї сім'ї.
Він був моїм другом. Міша покинув цей світ героєм, пам’ять про нього буде вічною, — говорить близький друг Халіфа. — Я знаю, що він заслужено відпочиває в раю, тому що загинув, захищаючи свою землю. За вченням ісламу, людина, яка загинула в боротьбі за свою країну, отримує квиток до раю, тому я уявляю, як він кайфує там і п’є вино.
Війна забрала мого сина
Мій син – Герой, — говорить батько Михайла Володимир. — Я намагався виховати в ньому відчуття справедливості і внутрішню силу. Він зібрав усе найкраще, що є в нас з його матір'ю Мар'яною. Навіть більше. Коли він став офіцером, у ньому з'явилися якості, яких ніколи не було і не буде у мене. Це велика скорбота і велика втрата для всіх нас. Але ми виховали людину з Великої літери, і пишатимемося, і пам'ятатимемо його до кінця своїх днів.
Герої не вмирають. Вони серед нас!
Пов’язані матеріали
Схожі матеріали
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
Вас може зацікавити
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити
Усе гаразд, everybody! Просто попереджаємо, що 1kr.ua використовує файли cookies.
Це для аналізу та налаштування реклами. Дякуємо, що з нами!