Лейтенант, який командував танковою ротою: у Вугледарі загинув криворіжець Олег Основа

Біографія
Олег Олександрович Основа народився 17 липня 1999 року у селі Федоро-Шулічино Долинського району Кіровоградської області.

Кілька років мама Олена жила із сином у селі, а  його батько Олександр Основа працював у Кривому Розі, щоб накопичити кошти сім'ї на житло. Через кілька років родина купила будинок на вулиці Свірській Покровського району, 35, де все свідоме життя і прожив Олег. 

З 2005 по 2014 рік хлопець навчався у криворізькій школі №34, з 2014 по 2016 рік — у школі №52 Кривого Рогу. Хлопець був відмінником.

У 2016 році Олег Основа вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.

Олег був найкращим в академії, — говорить дружина Єлизавета. — Не кожного випускника розподіляють туди, де він би хотів навчатися та проходити службу. А йому дали. Тому Олег вибрав для служби Кривий Ріг, де ми разом і жили.

Захоплення і сім'я                                            
Олег з дитинства займався греко-римською боротьбою, здобув безліч медалей та перемагав на десятках змагань. 

У нього медалей багато: золотих, срібних, багато кубків, отакий мішок грамот, — говорить батько Олега, військовий Олександр Основа. — У міжнародних змаганнях він завжди займав 1-2 місця. Я возив його на спортивні заходи у різні міста. 

Коли Олег вчився у 9 класі, його батько воював на Донбасі. Після боїв за Дебальцеве Олег приїхав до батька: йому було цікаво побачити війну на власні очі.

З дитинства він грався  солдатиками  і говорив: "Буду, па, воєнним", і все, — розповідає тато Олега Олександр. — Він у мене один. Я йому готовий був дати, що хочеш. Важко мені балакати. Я його відмовляв йти у військо. Ну він каже: "Па, ні, все одно піду". Я кажу: "Олег, давай хоч в артилерію". А він — танки, і все.

З 2015 року Олег Основа почав зустрічатися з Єлизаветою Калємєнєвою. 8 серпня 2020 року  пара побралася.

- Ми познайомилися ще у 10 класі, а зустрічатися почали в 11, — говорить Єлизавета. — Тому весь його шлях як військового ми пройшли разом: і в академії 4 роки, і 2 роки після неї на його службі.

У званні лейтенанта Олег Основа відмінно закінчив навчання у 2020 році, його направили на службу у 17 Окрему танкову бригаду імені Костянтина Пестушка. У 17-й ОТбр він був замкомандиром танкового взводу. У 2022 році Олега підвищили — він став  командиром 9 танкової роти.

Початок повномасштабного вторгнення і загибель
- Я його питала про можливу війну, бо бачила новини, — згадує Єлизавета. — Ми всі бачили, що біля кордону (з Росією, — ред.) техніка збирається, ще щось. Він казав, що це якась маячня, що це просто так. Він же там був, йому краще видно, думала. А потім вже виявилось, що він не казав, бо я тоді була на 4-му місяці вагітності. 

Наче лейтенант, але йому довірили роту, — говорить батько Олега Олександр. — Зі своєю ротою він поїхав на Маріупольський напрямок. Він казав мені: "Па, намічається сильна війна". Він зібрав все в машину все, що можна було, у тому числі генератор.. І каже: "Я, напевно, не повернусь".

Через тиждень після відправки хлопця на Маріуполь почалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Олег Основа загинув під час бою на Маріупольському напрямку, у місті Вугледар 7 березня 2022 року. Його рота потрапила під ворожий обстріл.

Поховали Героя на кладовищі Алеї Слави у Кривому Розі. Олега Основу посмертно нагородили орденом  «За му́жність» III ступеня. Тіло загиблого одразу доставили до Кривого Рогу. Тіла багатьох полеглих на маріупольському напрямку змогли повернути їхнім сім'ям лише через декілька місяців після загибелі.          

 - Я дуже щаслива, що ми його змогли все ж таки поховати. Тому що зараз не кожна жінка скаже, що вона поховала свого чоловіка, що вона його бачила, що вона його знайшла…                                                                                                           
20 серпня 2022 року в Олега народилася донька Злата.

- Ми дуже планували цю дитину, він був би гарним батьком, — говорить Єлизавета Основа. — У серпні народилась його донечка. Шкода лише, що він не встиг обрати ім'я, але думаю, це йому сподобалось би… 

Зараз родина Олега і сусіди по вулиці Свірська добиваються перейменування вулиці на честь загиблого Героя. Чому влада ігнорує їх, як відбувався процес обговорень і голосувань, — читайте завтра, 16 листопада, на сайті 1kr.ua