Загинув пліч-о-пліч з племінником: на Харківщині поліг боєць 92 ОмБР Микола Ткачов

Микола Ткачов народився у селі Бурлацьке Дніпропетровської області. Закінчив школу у селі Веселе, потім одразу пішов працювати — допомагав комбайнерам у жнива. До Кривого Рогу переїхав у 1998 році. 

У школі познайомився з майбутньою дружиною Юлією. Одружились вони у 2019 році. У них є донька Марія, зараз їй три роки. У мирному житті дуже любив проводити час із сім’єю, завжди всюди брав із собою дружину та доньку. Любив розбирати й лагодити машину, допомагав іншим.

Був військовим з 2015 року. Микола добре розбирався у нових бронетранспортерах Є-4, тому керував машинами такого типу. Служив у складі 92 Окремої механізованої бригади. 

Під час повномасштабної війни «Таксист» у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка боронив Харківщину від російських окупантів. Востаннє сім'я бачила Миколу 14 лютого 2022 року.  

Нещодавно Микола Ткачов вступив до Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування. І 23 червня 2022 року, у день загибелі, офіційно отримав диплом і здобув спеціальність, про яку давно мріяв. Однак так і не встиг про це дізнатися. Микола Ткачов загинув у селі Малинівка Харківської області внаслідок артилерійського обстрілу.

Він був сім'янином і прикладом для багатьох,  — каже дружина Миколи Юлія. — Він дуже любив техніку, розбирався у нових військових машинах. Неодноразово рятував життя побратимів, вивозив їх з-під обстрілів. Він опікувався побратимами, як батько. 

Миколу Ткачова поховали 28 червня на Алеї Героїв Центрального кладовища у Кривому Розі разом з його племінником Русланом Майданником, з яким вони загинули пліч-о-пліч.

Сільська громада села Веселе вшанувала пам’ять Миколи меморіальною дошкою на школі, в якій він навчався. Микола має близько 15 медалей за службу.

У захисника залишилися мама, син, дружина, донька і дві нерідні доньки, якими він опікувався.