Був ветераном АТО й ООС, тримав оборону Луганщини: загинув криворіжець Борис Бабенко

У Бориса Бабенко лишився десятирічний син, дружина і старший брат

Дитинство і юність

Борис Вікторович Бабенко народився 23 червня 1979 року у Кривому Розі. Він закінчив вісім класів школи №19 на Вечірньому бульварі, а з дев'ятого по одинадцятий клас вчився у школі №120. 

Після школи Борис навчався у професійно-технічному училищі на Дзержинці, здобув спеціальність кухаря. Після навчання криворіжець проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України у місті Червоноград Львівської області, був спецпризначенцем. 

Після строкової служби займався промисловим альпінізмом, покрівельними роботами, меблевим виробництвом, монтажем кондиціонерів. За словами старшого брата Бориса, Андрія Бабенка, Борис був майстром на всі руки. 

Служба: АТО та ООС

У травні 2014 року Бориса мобілізували на службу у 20-му батальйоні тероборони, сформованого у Дніпрі. Криворіжець виконував завдання у населених пунктах Красногорівка, Червоний Партизан, Мар'їнка Донецької області. У березні 2015 року Борис Бабенко демобілізувався, а через пару років Борис служив у розвідбатальйоні за контрактом. За час Антитерористичної операції отримав декілька нагород. Після пів року служби працював на будівництві. 

Повномасштабне вторгнення і загибель

За рік до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у 2021 році підписав контракт із 17-ї окремою танковою бригадою, служив у механізованому батальйоні. Обіймав посаду стрільця-гранатометника. 

Повномасштабне вторгнення криворіжець зустрічав на службі у Новотошківському. Борис Бабенко з Кривого Рогу загинув в бою з російськими окупантами внаслідок артилерійського обстрілу у населеному пункті Луганській області. Він виконував завдання на спостережному пункті. Це сталося 16 квітня 2022 року. Його поховали на Алеї слави Центрального кладовища у Кривому Розі. Борис був одружений, має десятирічного сина Артема. 

Андрій Бабенко, старший брат загиблого Бориса, теж військовий. Згадуючи Бориса, він говорив, що це був “хлопчик з постійно збитими колінками”  

У дитинстві він був непосидючим. Грав у великий теніс, брав участь у конкурсах, займав призові місця, грав у футбол. Багато часу Борис проводив зі своїм сином. У нас рано не стало батька, і коли у Бориса з'явився син, він намагався всю любов передати йому. З перших днів тримав він тримав оборону країни і виконав свій обов'язок.