Врятував життя п'ятьох побратимів: у Маріуполі загинув криворіжець Андрій Божко

Дитинство

Андрій Божко народився 31 липня 1998 році у Кривому Розі у Металургійному районі. Дитинство хлопця пройшло на Соцмісті. Він закінчив 11 класів ліцею №16, а згодом вступив у Криворізький державний педагогічний університет на спеціальність «Історія і правознавство».

Андрій займався спортом, мав безліч грамот зі спортивних змагань. Змалечку він займався боксом, плаванням, футболом, а у більш дорослому віці — легкою атлетикою. Вдома у юнака завжди були турніки, гирі, гантелі. Дівчина Андрія Валерія згадує: він виходив на пробіжку навіть у дощ:

Ми ходили на пробіжки на стадіон КНУ, він бігав пів години, потім бігав зі мною на руках.

Юність і захоплення

Окрім спорту Андрій захоплювався зйомкою і монтажем відео, вів акаунт в TikTok, де його відео збирали мільйонні перегляди. 

У 18 років він самотужки вивчив французьку мову і поїхав до Парижу, щоб вступити у «Французький іноземний легіон» —  військове з'єднання французької армії, де навчають піхотинців. Легіон унікальний тим, що відкритий для іноземців, готових служити у збройних силах Франції. Відслуживши там рік, Андрій повернувся до України й долучився до полку «Азов».

Служба і повномасштабне вторгнення

В «Азові» Андрій був солдатом, санітаром, а згодом і кулеметником. Побратими згадують його чесним і цілеспрямованим. Під час служби в «Азові» він пробіг свій перший марафон, здавав нормативи на рівні майстра спорту.

Під час служби він продовжував знімати відео і монтувати їх. Андрій хотів створити навчальний ютуб-канал для військових.

Повномасштабне вторгнення Росії

У Маріуполі Андрій зустрів повномасштабне вторгнення Росії. Його побратим показував дівчині Андрія Валерії фото, як вони о 5 ранку 24 лютого «азовці» у Маріуполі, в екіпіруванні, мотивовані і налаштовані на бій. Андрій підбадьорював тоді всіх побратимів. На зв'язок він перестав виходити з 2 березня, до цього дзвонив на пару секунд сказати, що живий, і що все буде добре. 

Побратим «Бекхем» згадував, що «Фамас» за день до загибелі дуже хотів подзвонити мамі, але не встиг. 3 квітня 2022 року «азовці» були вже на дуже близькій відстані від російських солдатів. Росіяни підійшли до їхніх позицій і оточили. Комусь треба було йти на розвідку, щоб зрозуміти, в яку сторону відступати. І «Фамас» вийшов на розвідку. У нього вистрілив російський снайпер.

П'ятеро побратимів Андрія змогли врятуватись, бо зрозуміли, де знаходиться ворог. Вони змогли відійти на безпечну відстань, а вночі повернулись, щоб забрати тіло полеглого побратима. Дівчина Андрія Валерія говорить:

«Азовці» не кидають своїх загиблих. Коли вони проривались на «Азовсталь», то тягнули з собою рефрижиратори з тілами своїх солдатів. Ми вдячні їм за те, що ми змогли повернути Андрія і поховати на рідній землі. 

Загибель і поховання

Віддав своє життя під час захисту Маріуполя у квітні 2022 року. Андрію було 23 роки. Батьки — Наталя і Юрій — тільки нещодавно змогли поховати єдиного сина. Поховання відбулось 4 березня 2023 року на Алеї слави Центрального кладовища. 
Андрій Божко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Дівчина Андрія Валерія говорить:

Він був дуже амбіційним, спортивним, цілеспрямованим. Любив кидати виклик самому собі і долати труднощі. Він планував розвиватись, подорожувати, цікавився бізнесом, вигадував безліч ідей на майбутнє.