Захищав Україну на східному напрямку: загинув криворіжець Владислав Гошин

Владислав Гошин народився 17 вересня 1991 року селі Новоолексіївка Софіївського району Дніпропетровської області. До Кривого Рогу переїхав у віці 14 років.

У 2009 році Владислав Гошин закінчив Криворізький автотранспортний технікум. Згодом продовжив навчання в Національному транспортному університеті за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті», який закінчив у 2013 році. У 2017 році Владислав закінчив Український державний університет залізничного транспорту за спеціальністю «Транспортні технології (на залізничному транспорті)».

10 червня 2016 року Владислав одружився з учителькою на ім’я Юлія. У 2018 році в пари народився син, якого назвали Володимиром. Сім’я проживала на вулиці Свято-Миколаївській Центрально-Міського району.

Владислав працював у приватному акціонерному товаристві «Кривий Ріг Цемент» начальником зміни. Чоловік захоплювався футболом. За словами дружини, Владислав неодноразово приносив медалі з футбольних чемпіонатів, які проводилися на місці його роботи. Він хотів залучати до занять футболом свого сина і грати з ним разом на стадіоні поруч із будинком.

У лютому 2022 року Владислава мобілізували, оскільки він був резервістом першого ступеня. У 2014 році Владислав уже служив у зоні проведення Антитерористичної операції. Під час повномасштабного вторгнення воював на Харківському й Донецькому напрямках.

Владислав мав звання молодшого сержанта. Він був командиром гармати третьої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

Захисник загинув 20 червня 2022 року в селі Архангельське Донецької області. У той день екіпаж самохідної артилерійської батареї, де служив Владислав, був на завданні. Противник накрив військових артилерійським вогнем. Серед членів екіпажу були поранені, один із них був «тяжким». Щоб надати допомогу потерпілим усередині самохідної артилерійської установки, Владислав піднявся на броню. За 5 хвилин пролунав вибух. Владислав одержав вибухові поранення голови, несумісні з життям. Після обстрілу побратими деякий час шукали тіло командира гармати.

Його поховали 20 червня на Центральному кладовищі Кривого Рогу в Секторі почесних поховань. Владислав Гошин має низку нагород: 5 лютого 2015 року отримав Пам’ятний знак «За воїнську доблесть», 10 червня 2015 року — Нагрудний знак «За військову доблесть», 21 червня 2022 року — Нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. У нього лишилися батьки, дружина й син.

— Я пишаюся тим, що саме він був моєю другою половинкою, — каже дружина загиблого Юлія. — Владислав завжди хотів бути гарним батьком для свого сина та люблячим чоловіком для своєї дружини. Він був справжнім чоловіком, поєднував у собі мужність, хоробрість, чесність, людяність, співчуття до інших, доброту. Усього себе віддавав родині, а також мужньо став на захист країни.

— У мене загинув друг… Україна втратила Героя, мати — сина, дружина — чоловіка, дитина — батька. Він завжди був веселий і життєрадісний. Ми з ним неодноразово потрапляли під обстріли. Разом витягували хлопців, коли по нас шмаляв танк. Але тепер Влада немає. Немає Влада, який на волонтерському «крузаку» привозитиме обід, щоб хлопці могли поїсти.

Однокласниця загиблого Анна Козеренко на сторінці у Facebook написала: «Дуже страшна та тяжка звістка розірвала серце на шматки, звістка про втрату Героя на полі бою. Це мій любий однокласник, друг, односелець Гошин Владислав Вікторович. Він був завжди дуже веселий, цілеспрямований. Розум не сприймає те, що Влада більше немає. Він більше не прийде до мене в гості… Нелі Анатоліївні та Віктору Володимировичу низький уклін за сина. Герої не вмирають!»