У мирному житті був водієм: загинув доброволець з Кривого Рогу Володимир Шматлай

Володимир Миколайович Шматлай народився 22 квітня 1967 року. Загальну середню освіту здобув у криворізькій загальноосвітній школі №9, закінчивши 10 класів. Після школи вчився на токаря у професійно-технічному училищі. 

Після здобуття освіти пішов працювати токарем на Криворізькому металургійному комбінаті. За кілька років тато купив Володимиру вантажну машину, і хлопець став водієм та приватним підприємцем, перевозив вантажі у межах України. Все життя чоловік захоплювався машинами і собаками, сам мав не одну собаку.

Оскільки в останні місяці перед вторгненням роботи не було, працював на криворізькому підприємстві Вестшляхбуд водієм у Кривому Розі. Чоловік був одружений тричі, має доньку, якій зараз 20 рік, та сина Іллю, якому 35 років. З останньою дружиною Альоною прожив 8 років, одружився у 2020 році, і планував удочерити доньок: Уляну, якій 12 років, і Валерію, якій 10 років.

На захист країни став добровільно у квітні 2022 року. Пройшов комісію і чекав, доки знадобиться. У листопаді Володимира призвали, він пройшов навчання. Служив на Донецькому напрямку у рядах 1 Окремий Батальйон Морської Піхоти, в/ч А2777, був солдатом. 

Захисник загинув 17 січня 2023 року внаслідок поранень, отриманих в бою. Володимиру Шматлаю було 55 років. Поховали захисника наприкінці січня 2023 року у Кривому Розі, у Секторі почесних поховань Центрального кладовища. У Володимира залишились сестра, дружина, доньки та син. Посмертно має нагороду «За мужність» III ступеню. 

Люди про нього завжди говорили тільки хороше, — каже рідна сестра Маргарита. — Він любив приходити у будинок наших батьків, грав із чоловіками у доміно, мав багато друзів. У планах було добре щасливе життя, але не склалося. Коли він йшов на війну, казав: "Іншого вибору немає. Хто, крім мене, захистить моїх рідних?" Своєю смертю він довів, що гідний бути на Алеї Слави.