Будинок культури, гданцівська історія

Історія проєкту Будинку культури КЗГМ у Гданцівці, який мав стати осередком культурного життя робітничого району на тлі післявоєнного розвитку промислового Кривбасу.

Новину про виділення Криворізькому заводу гірничого машинобудування (КЗГМ) Народним комісаріатом чорної металургії коштів на проєктування і будівництво Будинку культури з радістю сприйняли не лише працівники заводу, а й мешканці селища Гданцівка. Невдовзі в Держбанку СРСР було відкрито фінансування цих робіт.

Наприкінці 1940-х років країна вже відновилася після Другої світової війни, і обсяги промислового виробництва перевищили довоєнний рівень. Плани п’ятирічки 1950–1955 років передбачали значне зростання видобутку залізної руди, яка була основою розвитку промисловості. Головною базою для цього виступав Криворізький басейн. Народний комісар чорної металургії Іван Тевосян неодноразово відвідував Кривбас із робочими поїздками, приділяючи особливу увагу розвитку нової техніки.

На заводі «Комуніст» впроваджували сучасні машини та обладнання: бурильні установки ППН-2 і ППН-3, нові перфоратори, а також напівавтоматичну лінію КДА-40 для виготовлення бурових коронок, що забезпечувала потреби шахтарів Донбасу і Кривбасу.

Паралельно з розвитком промисловості держава приділяла увагу культурній сфері. Фінансування на будівництво будинків культури було виділено не лише заводу «Комуніст», а й коксохімічному заводу, рудоуправлінню Артема та іншим підприємствам.

За рішенням адміністрації заводу Будинок культури вирішили звести на березі Інгульця в Комсомольському парку. Комсомольці підготували майданчик, генеральним підрядником виступило СУ-8 тресту «Кривбасбуд» (керівник — Мишковський). За короткий час було зведено портал, який і сьогодні прикрашає центральний вхід до парку «Гданцівський». Однак згодом ситуація різко змінилася.

Джерело фото та підпис до нього: Георгий Ворона для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»