Розмариця Олександр Володимирович (23.06.1869 – 02.04.1936) — штабс-ротмістр 21-го драгунського Білоруського полку (1911)

Біографія Олександра Розмариці — офіцера корпусу жандармів і вихідця з дворянської родини, чия служба охопила період Російської імперії, революції та еміграції після громадянської війни.

Перша дружина (04.11.1893 – 10.03.1911): Зінаїда Іллівна Доліоті (бл. 1872 р.н.).
Друга дружина (з 11.11.1911): Лідія Олександрівна Бельська.

Народився 23 червня 1869 року в родині землевласника (дворянина) Володимира Яковича Розмариці та його дружини Уляни Михайлівни, православного віросповідання.

Перший шлюб (1893):
Одружився з дочкою статського радника Зінаїдою Доліоті. У 1911 році шлюб було розірвано за указом духовної консисторії. Олександру дозволили повторно одружитися, а Зінаїді — лише після семирічної церковної покути.

Другий шлюб (1911):
Одружився з потомственною дворянкою Лідією Бельською в Санкт-Петербурзі.

Отримав загальну освіту в Єлисаветградській військовій прогімназії.
У 1885 році вступив на військову службу. Закінчив Єлисаветградське кавалерійське юнкерське училище (1889).

Кар’єра:

• корнет (1887)

• поручик (1891)

• штабс-ротмістр (1893)

• ротмістр (1900)

• підполковник (1906)

• полковник (1910)

Служив у корпусі жандармів, обіймав керівні посади в Києві, Одесі, Кельцях і Бессарабії.

Під час громадянської війни служив у Збройних силах Півдня Росії.
У 1920 році евакуйований з Одеси на кораблі «Баку», згодом перебував у Югославії.

Похований на кладовищі на Шипці (Болгарія).

Нагороди:

• Орден Св. Станіслава 3-го ступеня (1901)

• Орден Св. Анни 3-го ступеня (1906)

• Орден Св. Станіслава 2-го ступеня (1909)

• Орден Св. Володимира 4-го ступеня (1915)

Джерело фото: Станислав Пикуль для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»