Із заяви віруючих громади села Мусіївка до Криворізького окружного адмінвідділу з проханням не закривати церкву, 20 березня 1930 року

Лист жителів Мусіївки 1930 року відображає їхній протест проти закриття й осквернення місцевої церкви, зберігаючи свідчення про драматичні події антирелігійної кампанії на Криворіжжі.

«...Ніхто з членів общини на закриття 20 березня 1930 року згоди не давав, а проте – церкву закрили, та ще й як закрили – скільки надруганія було, скільки кощунства, то цього не можна й розсказати.
Закрили її чужі люди, що до релігії і нашої общини зовсім не причасні. Збирали вони підписи на дальніх рудниках і в конвойних, і в службовців, і з штундів, і по школах у дітей та у таких, котрі ще не можуть розрізнити правої руки від лівої, і це все було фіктивно, бо дітям добавляли годків, щоб були дійсні, ще й ходили у Гейківську школу одбирать підписи.
Прийшли недобрі люди із ломами та сокирами і давай громити нашу святиню, поламали і потрощили геть все чисто, додумалися до того, що політрук Кушпіль надів на начальника ДОПРу Андрєєва ризи святі – хіба це не кощунство? Як тільки і наші дивились на таке глумління? Люди наші до того залякані то Соловками, то Мурманами..., що бояться й слово сказать про церкву, щоб їх не займали.
Як прийшло діло, щоб зняти хрест із церкви, політрук Кушпілєв пропонував громадянам зняти хреста, а громадяни, щоб отчипитися від них, сказали Кушпілєві, щоб він сам зняв, той розбувся, поліз на церкву й скинув хреста на землю так, що той аж на куски розбився, а замість хреста повісив червоний прапор – воно прапор гарна штука, тільки не на церкві.
А то прапор повісили на церкві, а дзвони забрали до ДОПРа і тепер у нього там дзвонять, – серце наше кров'ю скипає, як почуємо усякдень того дзвона, – це знущання над нами. Ще й ікон святих не відчипили, як із церкви зробили клуб, откривали так: прийшов у церкву Кушпіль із красноармійцем, накликав туди дітей і давай грать, а діти танцювали кругом стовпів, що є у церкві. Дивлячись на це, один розумний чоловік спитав у Кушпіля, хіба це культура? А той відповідав: «Та на перший раз буде гаразд».
У Мусіївці дворів 70, є два червоні кутки, приміщення просторі, а у ДОПРі є постійний клуб – чоловік на 30. Просимо і молимо кого слід, оддайте нам церкву. Це зосталася одна наша утіха, не однімайте її у нас.
Просителі.
20 березня 1930 року».

Джерело — видання «Криворіжжя: більшовизм проти правослов'я 1920–1930» (упорядник О. Мельник, 2005).
Село Мусіївка нині затоплене водами Карачунівського водосховища.

Джерело фото та підпис до нього: Dmytro Antonov для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»