Семен Зінченко, прапорщик Першої світової війни, 1891 рік

Унікальне родинне фото та біографічні відомості зафіксували драматичну долю прапорщика Семена Зінченка, уродженця села Костромка.

Зінченко

Книга обліку осіб, які перебували на особливому обліку колишніх білих офіцерів в органах ДПУ України: у 4 т. / Передм. Я. Тинченка. — Х.: Видавництво «САГА», 2012. Том II.

Зінченко Семен Степанович — 1891, с. Костромка, Апостолівського району, Криворізької округи.

Фото: прапорщик Семен Степанович Зінченко з батьком і сестрою.

Текст і фото свого предка надала наша підписниця.

Семен Степанович Зінченко народився 1891 року в с. Костромка Херсонської губернії в селянській родині. Навчався в початковій школі, потім — у Херсонському сільськогосподарському училищі. Через два роки посварився з батьками, покинув училище й пішов плавати матросом. Заробивши грошей, у 1908 році вступив до Херсонського морехідного училища, здобув звання штурмана далекого плавання. З 1912 по 1914 рік плавав на суднах торговельного флоту.

З початком війни навчався в Одеському піхотному училищі, потім був інструктором кулеметної справи, згодом служив у 46-му запасному батальйоні. У 1916 році одружився зі Стефанидою Іванівною Дмитренко, дочкою одеського купця. У січні 1917 року був відправлений на фронт, до Дикої дивізії, командиром кулеметної команди Осетинської бригади. Воював на Західному фронті. Дика дивізія не стала служити Тимчасовому уряду й повернулася до Владикавказа. Семен повернувся до дружини в Одесу.

У 1918 році Семен служив у комісії з обліку майна за влади Гетьмана. Потім воював у Білоруській радянській бригаді, яка підняла повстання проти червоних.

У 1919 році вступив до Червоної армії, воював в Інтернаціональній бригаді під Києвом проти Денікіна та Петлюри. Восени був демобілізований, забрав дружину з донькою з голодної Одеси й повернувся до батьків у Костромку. У грудні село зайняли війська Слащова. За доносом односельців Семена засудили до розстрілу як червоного командира. На щастя, на село несподівано налетіли махновці на тачанках. Семена звільнили, але забрали коня й воза. З 1920 року в Костромці встановилася радянська влада. Семен служив військовим керівником у військкоматі, боровся з бандитизмом, був членом сільради, займався хлібозаготівлями та художньою самодіяльністю, навіть співав «Запорожця за Дунаєм».

Родина Зінченків була небідною: мала бакалійну крамницю, землю та наймитів. Батько помер у 1918 році, і все господарство вела мати Семена.

У 1922 році Семен створив сільськогосподарський кооператив. У 1926 році там виявили розтрату, і його засудили до 1,5 року ув’язнення. Однак справу переглянули, судимість зняли, а Семена звільнили.

У 1927 році Семена позбавили виборчих прав як сина куркуля, колишнього білого офіцера та учасника гетьманських загонів.

Йому довелося переїхати до Кривого Рогу. Працював завідувачем клубу, потім рахівником на руднику.

У 1929 році Семена за загадкових обставин направили на перепідготовку червоних командирів до Саратовського військового училища.

Восени 1930 року його заарештували у справі «Весна». Вирок — заслання до Північного краю на п’ять років за антирадянську агітацію та контрреволюційну діяльність.

Заслання відбував у селищі Конвеєр Архангельської області. До нього приїхала дружина з двома дітьми.

Помер у 1938 році, реабілітований у 1989 році. Подробиць про заслання немає: згідно з офіційною відповіддю, справи засланців були знищені в 1956 році.

Ось така бурхлива й суперечлива біографія.

Зі свого боку БД зазначимо, що якийсь Зінченко, без зазначення імені та по батькові, був випущений з Одеського військового училища у травні 1915 року із зарахуванням до армійської піхоти. Семен Степанович Зінченко станом на 1930 рік перебував на обліку в ДПУ як колишній білий офіцер.

У довіднику С. В. Волкова: «Зінченко Семен Степанович, нар. 1891 у с. Кострома Криворізького повіту. Підпоручик. Учасник Білого руху. Взятий у полон, на особливому обліку з 1920 року».

Джерело фото та підпис до нього: Станислав Пикуль для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соц. мережах

Пов’язані матеріали

Статті на тему

Погріб Сергія Колачевського: залишки садиби, склеп і два льохи мецената й рудопромисловця

Гданцівський чавуноливарний завод: довідка

Яків Весник: учасник Першої світової війни, перший директор Криворізького металургійного заводу

Що відомо про старе селище Новий Кривий Ріг: довідка

Що відомо про селище Осички в Центрально-Міському районі Кривого Рогу

Коментарі до світлини

Немає комментарів

Додати коментар