Життєві орієнтири підлітків та молоді Кривого Рогу в 1991 році: соціологічне дослідження

А тоді, на початку 1990-х, коли ці люди лише формувалися як особистості, у них були свої орієнтири і цінності. Які саме — дізнаємося з публікації в газеті “Криворожские ведомости” за 1992 рік — архів саме цього незалежного медіа з ініціативи журналістки Ольги Гончар оцифрувало і виклало у вільний доступ онлайн–медіа “Перший Криворізький”.

«Якби ти був мільйонером, що зробив би для своїх однолітків?» — це питання було поставлено тисячі криворізьких підлітків. Тільки один, один із тисячі відповів: «Віддав би свій мільйон у фонд дітей-інвалідів». Мене підкорила ця відповідь, торкнула за живе. Хто він, цей підліток?” — риторично запитує в статті “Молоде покоління обирає…” Алла Лобанова, знана в Кривому Розі та за його межами соціологиня, нині — докторка соціологічних наук, професорка кафедри соціології та масових комунікацій Криворізького державного педагогічного університету.

Стаття з’явилася друком у №2 за 1992 рік, а саме запитання, про яке написала Алла Лобанова, ставилося криворізьким підліткам і молоді в червні та грудні 1991 року під час масштабного двоетапного соціологічного опитування. “Чим живуть наші діти? Про що думають? Які життєві пріоритети собі обирають? На ці та багато інших питань ми спробували отримати відповіді”,  — зазначала соціологиня.
Результати тодішнього дослідження надзвичайно цікаво читати нам сьогоднішнім. “70% опитаних молодих робітників, студентів та підлітків серйозно хвилюють зниження життєвого рівня, нестабільність соціально-економічної обстановки. Вони неабияк стурбовані відсутністю можливості заробити гроші (89%) та відсутністю умов для змістовного проведення свого дозвілля (до 50%)”, — повідомляла Алла Лобанова.
Одним із запитань, які ставили опитуваним, було таке: ”Що для тебе найважливіше у житті?” На вибір пропонувалося 15 факторів, які треба було відранжувати за пріоритетністю. Пріоритети молодих людей 1991-го року виявилися такі: на перше місці вони поставили здоров’я, на друге — здібності, на третє — глибокі знання. Зауважимо, що опитували ту криворізьку молодь, про яку ми зараз найчастіше згадуємо як про “бігунів” та тих, хто від них або потерпали, або намагалися співіснувати. 
Лише на четверте місце опитані поставили удачу, везіння, випадок, на п’яте — працьовитість, сумлінне ставлення до праці, на шосте — чуйність, доброту і людяність. Чесність та принциповість (7 пріоритет) “обігнали” гроші та матеріальне благополуччя (8 пріоритет), а також почуття обов'язку, відповідальності (9 пріоритет).
На десятому місці для тодішніх тінейджерів було положення батьків і родинні зв'язки, і далі вже вміння добре ладнати з учителями, старшими товаришами (11 місце), зв'язки із «потрібними» людьми (12 місце), ініціативність, цілеспрямованість (13 місце), активна участь у громадському житті (14 місце). Вміння подати себе опитані поставили на останню, 15-ту сходинку пріоритетності.

“Орієнтація більшості підлітків на необхідність мати глибокі знання, мати здібності переконує в тому, що життєві орієнтації юних криворіжців не спотворені, не деформовані у своїй основі”, — зауважувала соціологиня. 
Молодь також запитували про негативні явища, які є в їхньому середовищі. Відповіді не дивують, бо такі явища, здається, наявні і сьогодні: недобросовісне ставлення до навчання, праці, своїх обов'язків (37% опитаних у 1991 році), підлабузництво, лестощі, догоджання викладачам, майстрам (26% опитаних), байдужість до оточуючих (33%), несправедливість до однолітків (16%). На запитання, що найчастіше виявляється у міжособистісному спілкуванні, молодь відповідала, що грубість (27% опитаних), вживання нецензурних виразів (34%), жорстокість і навіть застосування фізичної сили (14%).
Виявилося, що лише одна людина із 15 опитаних вважала, що вона активно бореться проти аморальних проявів, а понад половина, 55% хлопців і дівчат зізналися, що вони щодо цього активності не виявляють, а ще 18% сказали, що сприймають аморальні прояви у своєму середовищі цілком спокійно.
Коли підлітків запитували, де вони хотіли б працювати у вільний від навчання час, половина опитаних відповіли, що залюбки працювали б у кооперативі з виробництва промтоварів, у їдальні, молодіжному барі чи кафе. Майже чверть опитаних ладні були працювати на промпідприємстві, п’ята частина — у лікарнях чи дитячих дошкільних закладах, приблизно кожна десята людина готова була продавати книги, друковану продукцію. Частина опитаних хотіли працювати в ремонтних майстернях, на сільськогосподарських роботах, шити, в'язати вдома та навіть спробувати себе у ролі гувернанток.
До речі, в листопаді 1993 року “Криворожские ведомости” опублікували стан ринку праці в Кривому Розі за 9 місяців, і там були цікаві дані щодо працевлаштування молоді. Виявляється, на тодішньому ринку праці молодь до 30 років становила 46,5%. Уперше шукали роботу 2145 молодих громадян, у тому числі випускники загальноосвітніх шкіл 1992 і 1993 років  – 1073, випускники середніх спеціальних та вищих навчальних закладів – 613, випускники профтехучилищ–157.

Коли їх спитали про життєві пріоритети, від тисячі юних криворіжців і криворожанок пролунали дуже звичайні, здавалося б, відповіді: хороша сім'я (вона була пріоритетом для 95% опитаних), матеріальна забезпеченість та незалежність (до 80% дівчат і хлопців) та надійних друзів (80%). Але ж це саме ті цінності, які є вічними, тож це лише зайвий раз підкреслило, що те покоління є таким, як і всі інші, — сильним, перспективним, міцним. 
Сьогодні ми бачимо, що багато хто з тодішніх -надцятилітніх захищає Україну на фронті, інші волонтерять, реалізують проєкти розвитку України на різних рівнях. Напевно, дуже вчасно напередодні здобуття незалежності Україною та через три місяці після цього Алла Лобанова провела опитування й опублікувала отримані результати. Тоді це дало змогу побачити ситуацію збоку і скоригувати її. А сьогодні це надихає і вселяє віру в нові покоління.