Зарплати шахтарів, транспорт, екологічна ситуація: точки порівняння Кривбасу та Донбасу

У №15 за 1993 рік газети «Криворожские ведомости» була опублікована стаття «Кривбас – Донбас: багато спільного у нас». Ми прочитали її в електронному архіві цього незалежного видання за 1991-1993 рік, який із ініціативи журналістки Ольги Гончар був оцифрований і викладений у відкритий доступ редакцією онлайн-медіа «Перший Криворізький». 

Топ-темою початку 1990-х у Донбасі та Кривбасі була тема вільної економічної зони. Керівництво Донецька ініціювало запровадження такої зони в межах Дніпропетровської, Донецької і Луганської областей.  «Особливо гостро ця тема прозвучала під час останнього відвідування міста Президентом України Л.Кравчуком. А на початку березня ним було зібрано у Києві глави адміністрацій, народні депутати, керівники підприємств Донецько-Придніпровського регіону. І результат – підготовлений на Донеччині проект указу президента про регіональне самоврядування». 

Як знаємо з історії та детальніше дізнаємося з №48 «Криворожских ведомостей» за 1993 рік, експеримент таки запровадили, щоправда, не з трьома, а з чотирма областями: «Указом Президента України від 26 листопада 1993 року Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській областям делегуються повноваження з управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності. На два роки — від 1 січня 1994 до 31 грудня 1995 року». 

У розлогому порівняльному журналістському аналізі Донецька і Кривого Рогу трапляються спостереження за локальною ментальністю та роздуми про звичаєві відмінності. 

«Попри погіршення економічного становища, мешканці нашого міста намагаються всі питання вирішувати спокійно або обмежуються лише обуреними розмовами в тісному колі. Може, дається взнаки певна інертність криворіжців, а може — домінуючий у нас принцип життя “моя хата скраю”, — писав про мешканців нашого міста кореспондент «Криворожских ведомостей». — На відміну від нас, донеччани з таким становищем речей миритися не мають наміру. Підтвердження тому — заклик 23-ї міської лікарні Донецька до початку обласного страйку медиків. Крім цього, у Донецькій області пройшов попереджувальний триденний страйк вугільників. Страйк, що почався 2-го квітня, до кінця другого дня був припинений».

Інтенсивний видобуток корисних копалин, звісно, позначався на екологічній ситуації обох басейнів. «Важко знайти, напевно, два такі схожі міста за катастрофічним екологічним станом, як Донецьк та Кривий Ріг, — писав кореспондент «Криворожских ведомостей». — За даними регіонального екологічного центру "ЕСПА", на територію Донецька на рік припадає понад 300 млн. тонн промислових відходів, а неутилізованих токсичних — до 800 тис. тонн на квадратний кілометр. Але попри все Донецьк був і залишається містом троянд: за середньостатистичними даними, на кожного жителя міста припадає по одному кущу цих квітів. Крім того, ведеться і "повальне" озеленення шахтних відвалів териконів».

Порівнюючи транспортні «рішення» Кривого Рогу та Донецька, журналіст підкреслює особливість нашого міста: «Для того, щоб потрапити, наприклад, з ПівнГЗК на пл. Визволення або на "Криворіжсталь", необхідно зробити 3-4 (а то й більше) пересадки. А де маршрути № 28, 10, 36, 48, 52, 45?» 

Щодо Донецька кореспондент зазначав: «Якби хтось із донеччан проїхав хоч раз нашим колишнім десятим маршрутом, він, напевно, жахнувся б тривалості поїздки. Страйки пасажирів, подібні до Кривого Рогу на початку березня на зупинці швидкісного трамвая "Площа Праці", в Донецьку, схоже, канули в Лету». 

Дізнався журналіст «Криворожских ведомостей» і про ситуацію з житловим будівництвом у Донецьку станом на 1993 рік: «За січень-лютий поточного року введено 10 будинків загальною площею близько 47 тис. кв. м, що на 30 більше, ніж за відповідний період 1992 року. Міськвиконком поставлено завдання до кінця року забезпечити квартирами тих, хто стоїть у черзі з 1971 по 1976 рік. А до кінця 1994 – черговиків до 1986-го включно. І слід зазначити, що з прийнятою програмою поки що справляються досить успішно». 

На жаль, нічого не сказано в статті про ситуацію з житловим будівництвом у Кривому Розі в 1993 році. З інших чисел газети знаємо, що в цей період кошти на житлобуд виділялися, якісь будинки здавали в експлуатацію, але точної цифри зі сторінок газети дізнатися не вдалося.

«Не дай бог і нам такого!» — так висловився один із керівників УВС Донецька, коли я розповів йому про наших “бігунів”, — переповідав журналіст. — Так, підліткова злочинність, що зросла, викликає побоювання і в Донецьку, але до таких масштабів і організованості, як у Кривбасі, там поки що не дійшли. Там, як і в нас останнім часом, преса та зведення по УВС рясніють повідомленнями про вікові, так звані "продуктові" злочини. Але попри це не знижується і кількість злочинів, що скоюються організованими угрупованнями. Процвітають і квартирні крадіжки». 

Детальних цифр щодо рівня злочинності в Донецьку в тексті не наведено, а про статистику по Кривому Рогу «Криворожские ведомости» докладно інформували чи не щономера. В одному з останніх випусків газети за 1993 рік наведені суми середньомісячних зарплат гірників Кривого Рогу.

Найбільше на місяць у вересні отримували в Кривому Розі на руднику «Суха Балка» (понад 442 та понад 515,5 тис. крб), а також на руднику імені Кірова, що згодом увійшов до «АрселорМіттал Кривий Ріг» (майже 445 і понад 530 тис. крб).

«Багатьом із нас досі не віриться, що і в шахтарів Донбасу зарплата не така висока, як нам здавалося. І тим більше, що живуть там не лише вони». Найбільше на місяць отримували прохідники (майже 95,5 тис. крб) та гірники очисного вибою  (понад 88 тис. крб) об’єднання «Червоноармійськвугілля».

Окремі публікації вийшли в «Криворожских ведомостях» щодо цін на продукти та різні товари на Донеччині. 

Дуже приблизно порівняти їх із нинішніми цінами можна, зваживши на тодішній курс валют.

«Як бачите, люди у горезвісно багатому Донецьку живуть не краще за нас, і, вочевидь, низький рівень і нашого, і їхнього життя залежить далеко не від місця роботи чи мешкання», — підвів риску під порівнянням Кривбасу і Донбасу журналіст «Криворожских ведомостей» Руслан Федорчук.