Кривий Ріг

Історія міста від заснування до сьогодення

Ми допоможемо пізнати вам наше місто з іншого, непізнаного боку. Тут ви знайдете рідкісні матеріали про життя міста та його мешканців

Перейти в навігатор

Професор Володимир Олексійович Комаров: нотатки до портрету історика-краєзнавця

Дослідження присвячене постаті професора Володимира Олексійовича Комарова та його ролі у становленні історичного краєзнавства Криворіжжя. Проаналізовано його наукову спадщину, методичні підходи та значення праць для сучасної історичної освіти.

Особливості перебігу всесвітньої акції «Тарасова верба» у Кривому Розі

«Тарасова верба» — це не просто дерево, а живий символ пам’яті про Тараса Шевченка, що поєднує покоління українців. У Кривому Розі історія шевченківських верб стала частиною міського простору та важливим свідченням збереження національної спадщини.

Краєзнавчі подробиці зі сторінок газети «Боєць Криворіжжя» (на матеріалах 1932 р.)

Серед численної газетної періодики Кривого Рогу міжвоєнного періоду (за нашими підрахунками, близько 50 видань) особливе місце займає друкований орган партійного бюро N-го стрілецького полку, дислокованого поблизу міста. П’ятиденна за періодичністю газета почала виходити у грудні 1931 р. і стала віддзеркаленням тогочасного союзного і республіканського життя.

Іспанська громада Кривого Рогу у 1950–1980-х рр.

У тексті йдеться про маловідому сторінку історії Кривого Рогу — іспанську громаду, що сформувалася в місті після громадянської війни в Іспанії. Авторка розповідає, як політичні емігранти адаптувалися до життя в радянській Україні, працювали на підприємствах, навчалися та поступово стали частиною місцевого суспільства.

Криворіжжя на завершальному етапі існування УЦР: ретропогляд на рішення обласного з’їзду профспілки гірничих робітників Донецького, Криворізького та Соляного басейнів (25 березня – 1 квітня 1918 р.)

1918 рік став переломним для України, адже боротьба за незалежність відбувалася в умовах політичної нестабільності та воєнного протистояння. Водночас у гірничопромисловому Криворіжжі особливо гостро постали питання захисту прав робітників, покращення умов праці та забезпечення соціальних гарантій.

Місця, які Кривий Ріг втрачає: палац культури Коксохіміків

Ні для кого не секрет, що Кривий Ріг славиться багатою історією, яка формувала його впродовж багатьох років, — це люди, історичні події і, звісно, місця, де ця історія творилась.

Іспанська громада Кривого Рогу у 1950–1980-х рр.

У тексті йдеться про маловідому сторінку історії Кривого Рогу — іспанську громаду, що сформувалася в місті після громадянської війни в Іспанії. Авторка розповідає, як політичні емігранти адаптувалися до життя в радянській Україні, працювали на підприємствах, навчалися та поступово стали частиною місцевого суспільства.

Криворіжжя на завершальному етапі існування УЦР: ретропогляд на рішення обласного з’їзду профспілки гірничих робітників Донецького, Криворізького та Соляного басейнів (25 березня – 1 квітня 1918 р.)

1918 рік став переломним для України, адже боротьба за незалежність відбувалася в умовах політичної нестабільності та воєнного протистояння. Водночас у гірничопромисловому Криворіжжі особливо гостро постали питання захисту прав робітників, покращення умов праці та забезпечення соціальних гарантій.

Місця, які Кривий Ріг втрачає: палац культури Коксохіміків

Ні для кого не секрет, що Кривий Ріг славиться багатою історією, яка формувала його впродовж багатьох років, — це люди, історичні події і, звісно, місця, де ця історія творилась.

1/46

Нові відео

328 відео

Показати усі

328 відео

Показати усі

48/55

Трагедія шурфу шахти №5 | Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту Хочу нагадати про львівський погром. Львівський погром — масові акції насильства щодо єврейського населення Львова, здійснені нацистськими окупантами та місцевими мешканцями (зокрема, ОУН). Погром відбувся в період з 30 червня по 2 липня 1941 року, коли німецькі підрозділи ввійшли до міста. Жертвами погрому стали за різними даними від кількох сотень до кількох тисяч євреїв. Українські натовпи вийшли на розправу проти євреїв. Вони роздягали й били єврейських жінок і чоловіків на вулицях Львова. Під час цієї акції українські погромники за підтримки німецької влади знищили у Львові близько 4000 євреїв. Потім, після ексів, ці ж люди вселилися до квартир убитих євреїв! Павда, львів'яни не люблять про це згадувати, бо не кошерно!