Трагедія шурфу шахти №5 | Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Очевидець розстрілів євреїв Анатолій Немченко, якому у жовтні 1941-го було сім років, згадував як дві тисячі євреїв вели на розстріл. 
Люди в колоні стояли по чотири чоловіка в ряд, довжина була десь півкілометра. Коли колона звернула зі шляху, який вів у село Широке на дорогу до шахти №5, у натовпі було чути крики. Вони зрозуміли. Поліцаї і німці почали нагайками і палкам відновлювати порядок. За цивільними йшли військовополонені. Майже всі в’язні, окрім дітей, несли у руках валізи і вузли з речами. Після повороту з центральної дороги, люди почали залишати речі. За колоною на бричках слідували поліцаї, які підбирали кинуте. 

Біля шурфу німецькі солдати встановили два кулемета. Декілька німців одягли протигази, взяли відра і пішли в балку. Інші солдати зібрали дітей і привели їх до німців з відрами. Останні виймали з відер квачі на довгих палицях і тикали ними в обличчя дітей. 

Дитячі трупи кидали на вози і відвозили у шурф. Через півгодини після страти дітей, німці почали готуватися до розстрілу дорослих. Приблизно 30 людей погнали до шурфу і вишикували півколом на краю. Їх розстріляли за декілька секунд. Добивали пістолетами. Убитих зіштовхували в шурф. Після розстрілу цінні речі німці склали на підводи і вивезли. Одяг спалили у балці. 

З початку 1942 року окупанти почали вбивати за допомогою “душегубок”. З того часу до шурфу шахти підвозили євреїв, які вже задихнулися.  

Відродження єврейського життя в Україні та в тому числі в Кривому Розі, почалося з моменту здобуття нею незалежності. У широкому сенсі воно включає в себе результати духовної, культурної діяльності народу. Відродження передбачає, перш за все, відкриття шкіл, синагог і музею Холокосту і єврейської культури - музей Михайла Мармера.
 

Джерело: Голокост на Криворіжжі — історії за книгою "Невідоме Криворіжжя: сторінки єврейської історії" Михайла Мармера і Світлани Піддубної
Фото: група євреїв з Кривого Рогу на шляху до шахти №15