«Мав золоте серце»: загинув криворіжець Станіслав Фролков

Станіслав Фролков народився в Кривому Розі 31 серпня 1983 року. Він навчався в середній школі №21, закінчив 11 класів у 2000 році та пішов на курси до Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів №1, де й опановував професію з 1 вересня 2000 року по 22 червня 2001 року, здобув кваліфікацію електрогазозварника. Згодом Станіслав понад двадцять років працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг» електрозварником ручного зварювання в цеху ремонту енергетичного устаткування. Станіслав був асом у зварній справі, мав персональне клеймо зварника. Йому довіряли найскладніші завдання.

Мобілізували Станіслава 27 листопада 2022 року. Солдат служив у лавах десантно-штурмових військ у складі 81-ї аеромобільної бригади окремого взводу переносного зенітно-ракетного комплексу.

Захисник загинув у селищі Білогорівка Луганської області 30 грудня 2023 року внаслідок артобстрілу.
Поховали Станіслава 12 січня 2024 року на Західному кладовищі на Алеї Слави. Посмертно він має почесну відзнаку «За заслуги перед містом» III ступеня та орден «За мужність» III ступеня.

Одружений захисник не був, у нього залишилися мама та брат із сестрою.

Стасічок був доброю людиною і був із золотим серцем, завжди намагався всім допомогти, був глибоко віруючим чоловіком, змалечку ходив до церкви, — каже Наталія Фролкова, мати загиблого. — Він взагалі спав по 3–4 години на добу, все говорив, що шкода часу на сон. Ніколи нікому ні в чому не відмовляв, коли треба допомогти, завжди думав про рідних у першу чергу, а потім уже про себе. Він усе життя займався спортом і був дуже сильним. У нього були золоті руки, він міг полагодити в хаті все, починаючи із сантехніки, електрики і закінчуючи меблями. Для нього не існувало поняття “не можу”. Він любив дітей, хоч своїх не мав. Коли я залишилася сама, без чоловіка, молодшому сину було тільки 5 років, то Стасічок йому був і за брата, і за батька.