Людина з великої літери. Захищаючи Маріуполь загинув старший лейтенант НГУ криворіжець Михайло Жолобов

Біографія
Михайло народився 25 червня 1998 року у Кривому Розі. Навчався хлопець у школі №69. З 2014 року вчився у Криворізькому ліцеї з посиленою військовою підготовкою. 
У 2020 році закінчив Національну академію Національної гвардії України у Харкові. А згодом вступив на службу у військову частину 3011 Національної Гвардії України (Кривий Ріг).
Михайло Жолобов був спортсменом, з дитинства займався плаванням, здобув звання майстра спорту з плавання.

Початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну

7 лютого 2022 року Михайло вперше поїхав на ротацію в Маріуполь, де його і застала війна.Він був заступником командира батальйону оперативного призначення. 

У березні 2022 року під час боїв за Маріуполь Михайло загинув. Йому було 23 роки. Тіло загиблого Героя держава змогла повернути лише через кілька місяців, у жовтні. У Михайла залишились батьки, молодший брат, дружина та багато друзів.

Спогади рідних про Михайла

Це був найсвітліший та найщасливіший період у моєму житті, коли ми були разом, — говорить дружина загиблого Альона. — Всі ці 7 місяців від моменту повідомлення про загибель до поховання я чекала і вірила, що він живий і повернеться додому. Він був доброю, завжди усміхненою людиною. 

Він був моїм командиром взводу. Дуже добра та щира людина. Він один з небагатьох офіцерів, з ким можна було поговорити по-людськи, — згадує побратим Михайла.

Міша був душею компанії. Це єдина людина, яка за все життя не нажила собі жодного ворога, — говорить товариш хлопця Вадим. — Він завжди допомагав у скрутний час.

Ми були знайомі понад 8 років, які пройшли як одна яскрава мить. Він був моїм кращим другом, — говорить друг Микола. — Після вступу до інституту у Харкові, мене завжди зігрівала думка, що на іншому кінці міста знаходиться мій справжній друг, навіть брат. Він був і є прикладом для мене і моєї сім'ї.

 
Він був моїм другом. Міша покинув цей світ героєм, пам’ять про нього буде вічною, — говорить близький друг Халіфа. — Я знаю, що він заслужено відпочиває в раю, тому що загинув, захищаючи свою землю. За вченням ісламу, людина, яка загинула в боротьбі за свою країну, отримує квиток до раю, тому я уявляю, як він кайфує там і п’є вино. 

Війна забрала мого сина

Мій син – Герой, — говорить батько Михайла Володимир. — Я намагався виховати в ньому відчуття справедливості і внутрішню силу. Він зібрав усе найкраще, що є в нас з його матір'ю Мар'яною. Навіть більше. Коли він став офіцером, у ньому з'явилися якості, яких ніколи не було і не буде у мене. Це велика скорбота і велика втрата для всіх нас. Але ми виховали людину з Великої літери, і пишатимемося, і пам'ятатимемо його до кінця своїх днів.

Герої не вмирають. Вони серед нас!