Рятував життя іншим і в мирному житті, і на війні: в Луганській області загинув Микола Мантуленко

Дитинство і юность

Микола Володимирович Мантуленко народився 17 квітня 1975 року у Кривому Розі. Дитинство Миколи пройшло у Саксаганському районі на вулиці Рокосовського, на 96 кварталі. Хлопець закінчив 11 класів школи №70.
 
Після школи Микола вступив у Гірничорудний інститут, трохи згодом — на економічний факультет Криворізького національного університету, вивчав спеціальність «Економіка і зовнішньоекономічний маркетинг». 

Робота і служба

Тривалий час Микола Мантуленко працював на «АрселорМіттал» слюсарем, закінчував працювати вже майстром. Після роботи на «Арселорі» працював на аглофабриці.

У 2014 році Микола Мантуленко звільнився з заводу й добровільно пішов захищати країну. До цього він не служив в армії, не мав військової спеціальності. У 2014-15 роках воював у зоні Антитерористичної операції, був здебільшого на Луганщині, пройшов Дебальцеве. 

Відслуживши один рік, пішов працювати на «Метінвест» слюсарем з ремонту обладнання в кар'єрі. У 2020 році одружився зі Світланою, вони мають доньку Катерину. 

Повномасштабне вторгнення і загибель

О 9-й ранку 24 лютого 2022 року Микола Мантуленко повідомив дружині, що йде у військкомат.

Він сказав: хтось має туди йти, має захищати, — згадує дружина Миколи Світлана. — Я не заперечувала, бо навіть не розуміла масштаби всього цього. Тоді ще навіть не оголосили мобілізацію. Він пішов, наступного дня його відпустили попрощатись з нами.

Ще деякий час Микола пробув на навчаннях у криворізькій військовій частині. Згодом, 1-го березня його відправили на Луганщину. Микола Мантуленко займав посаду навідника механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини А3283. 

- Перші дні він міг нам дзвонити, розповідав, це геть не 2014-й рік, все набагато складніше, горить земля під ногами, — каже Світлана Мантуленко. — Їх щільно обстрілювала артилерія. Спершу він був під Лисичанськом, згодом — у Попасній, де їх закидували фосфорними снарядами. 

У 10-х числах березня Микола подзвонив дружині останній раз. 21 березня родина отримала похоронку. Микола Мантуленко загинув 18 березня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу на Луганщині. Він має низку нагород з часів АТО, а також Орден «За мужність» III ступеню (посмертно). 

Харизматичний, надзвичайно розумний, багато читав, — говорить про Миколу дружина. — Любив активний спосіб життя. Він захоплювався рибалкою, їздив з донькою. У січні вони востаннє рибалили, піймали так багато риби. Займався велосипедним спортом, Крим об'їздив на велосипеді. Кілька разів рятував життя. Коли ще був підлітком, врятував життя хлопчику, який тонув у річці. Потім цей хлопчик зі своїм сином приходив і знайомив сина з Миколою, казав: ось хто твоєму батьку врятував життя. Вже коли був дорослий й рибалив на річці у місті, врятував дитину, яка тонула, це було взимку. Коли служив в АТО на Луганщині, прикрив собою молодого й недосвідченого хлопця від осколків.