Повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну: загинув В'ячеслав Соломко

Тато  хлопця розповідає, що В'ячеслав здобув спеціальність, яка дозволяла йому працювати із залізобетонними конструкціями, він міг працювати майстром та бригадиром. 

Після коледжу В'ячеслав працював у комунальному підприємстві "Муніципальна гвардія". Під час роботи вступив у Криворізький національний університет, здобував спеціальність, пов'язану з теплогазопостачанням.

У 2018 році В'ячеслав підписав контракт із Криворізькою 17 окремою танковою бригадою. Він служив в зонах проведення Антитерористичної операції й Операції об'єднаних сил на Донеччині та Луганщині. 3 роки хлопець відслужив за контрактом, спочатку був навідником танку, потім здобув бойовий досвід і пройшов навчання, які дозволили йому стати командиром танку.

Після закінчення контракту В'ячеслав разом із майбутньою дружиною Оленою поїхав в Угорщину, це було у 2021 році. Там разом з Оленою вони працювали на виробництві. Пара одружилась 16 липня 2022 року, вже під час повномасштабного вторгнення, у Кривому Розі. 

Повномасштабне вторгнення Росії 

24 лютого 2022 року В'ячеслав із Оленою та друзями з Кривого Рогу працювали в Угорщині. Але, щойно дізнавшись про вторгнення, він та його колишні побратими-танкісти вирішили повертатись та захищати Україну. 27 лютого вони вже  стояли в чергах до військкоматів. 

В'ячеслав знову служив у складі 17-ї танкової бригади, виконував бойові завдання спершу на Луганському й Донецькому напрямках, — у Лисичанську, Бахмуті та інших населених пунктах. 
На східному напрямку криворіжець воював з березня по серпень 2022 року. У вересні його перевели на Херсонщину.

7 жовтня 2022 року криворіжець В'ячеслав Соломко загинув у селі Новокам'янка Бериславського району Херсонської області. Він та його побратими в танку потрапили під обстріл, коли проводили розвідку боєм. 

В'ячеслава змогли поховати 22 листопада 2022 року на Західному кладовищі на Алеї Слави. Він має низку нагород з часів АТО й ООС. У захисника лишились дружина на ім'я Олена, старший брат Сергій, мати Галина й батько Юрій. 
Планів у нього було багато, — говорить батько загиблого Юрій. — Він щойно купив будинок для сім'ї. Він був дуже спортивним хлопцем, займався і боксом, і плаванням. Хотів налагоджувати побут і жити зі своєю сім'єю. Нам дуже не вистачає його.