Російсько-українська війна
Олександр навчався у школі №114 того ж району міста, закінчив 11 класів. Згодом навчався у професійно-технічному училищі №44 на автослюсаря, закінчив у 2009 році. Він влаштувався на роботу в Інгулецький Гірничо-збагачувальний комбінат, був слюсарем. Пропрацював там молодий фахівець рік, а у 2011 році пройшов строкову службу в армії — 12 місяців.
Після армії Олександр у 2012 році одружився із криворожанкою на ім'я Наталя і влаштувався працювати електрогазозварником на ІнГЗК. Приблизно 9 років працював у промисловості. Олександр і його дружина мали двох дітей — у 2013 році народився син Артем, а у 2020 році донька Марія.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україні Олександр зустрів у Кривому Розі. 23 березня пішов до військкомату, щоб встати на захист України.
Служив у складі військової частини 3052 Національної Гвардії України, яка дислокується у Полтаві. Олександр був кулеметником, мав звання старшого солдата. У березні він проходив навчання у Павлограді й Полтаві. Протягом 10 місяців виконував бойові задачі у Сумах
Дзвонив, казав, що хотів би повернутись додому і побачитись із нами, своєю сім'єю, — каже дружина Наталя. — Але старався нічого особливого не розповідати, щоб ми не нервували, бо я була з дітьми у Польщі в евакуації.
У січні 2022 року Олександра перевели на Бахмутський напрямок. Захисник загинув 14 лютого 2023 року у Бахмуті Донецької області внаслідок мінометного обстрілу. Його поховали 19 лютого на кладовищі "Широка Дача" на Алеї Слави. Олександр посмертно має орден "За заслуги перед містом" III ступеню. У полеглого лишились батьки, дружина, донька і син.
Я його дуже щиро кохала, — каже дружина полеглого. — Він був добрим, щирим, люблячим батьком, і таким він і лишався до останнього! Діти ходять до нього на кладовище, дуже сумують. Нам його не вистачає.