Російсько-українська війна
Під час повномасштабного російського вторгнення Андрій служив у складі Національної гвардії України, у 32-му полку, був спершу солдатом, а згодом, за словами сестри полеглого Тетяни, і командиром відділення. Мав позивний «Кеп».
Захисник загинув 9 червня 2022 року неподалік населеного пункту Велика Новосілка Донецької області. Андрій потрапив під ворожий обстріл, виконуючи бойове завдання. Під час артобстрілу захисник отримав важке поранення в голову. У найближчому госпіталі йому не змогли надати фахову допомогу, тому відправили у Дніпро, але медики так і не врятували Андрія. У бійця залишилися двоє синів, мати й сестра. 14 червня Андрія поховали в Кривому Розі.
Мій брат був неймовірно відповідальною, чесною, мужньою та доброю людиною, — каже сестра загиблого Тетяна Лигун. — Протягом понад 20 років постійно, за власним бажанням, здавав кров. Він був донором за покликанням. Тобто він рятував людей не лише під час служби, а й у цивільному житті. Він захоплювався всесвітньою історією, постійно читав історичну літературу, художню і наукову. Мав багато друзів, користувався авторитетом серед колег і військових. У нього було чудове почуття гумору. Неймовірний біль втрати розриває наші душі та серця. Люблю його безмежно.
Криворіжець має низку нагород: знак «За заслуги перед містом» III ступеня, орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Я його знаю змалку, виріс на моїх очах, — згадувала на похованні подруга матері Андрія Наталія. — Це була добра, спокійна, весела дитина. Життя складне, але такого випробування, яке випало на долю нашої країни, ніхто не очікував. Андрій сам пішов у військкомат, не чекав, що його омине чи якось обійдеться. Готовий був захищати свою Батьківщину. Я вважаю, що кожен, хто взяв зараз у руки зброю, — уже Герой, це вже подвиг. Вічна пам’ять і слава Герою нашому, Андрію.
Мені випала честь знати його особисто, разом служити, — каже заступник командира військової частини Національної гвардії, де служив Андрій. — Він був гарною людиною, цілеспрямованим і дисциплінованим військовослужбовцем. Свій обов’язок він виконав до кінця, а наш обов’язок — тримати його в серці та пам’ятати, заради кого він поклав своє життя.