Мріяв бути металургом: загинув криворіжець Дмитро Лученко

У 2016 році Дмитро закінчив 9 класів криворізької школи №125 і пішов навчатись у Металургійний технікум. Закінчивши у 2020 році технікум за спеціальністю «Технік-технолог з обробки металів тиском», деякий час працював прокатником, а згодом здобув спеціальність помічника машиніста. Дмитро влаштувався помічником машиніста тепловоза на АрселорМіттал Кривий Ріг у другому залізничному цеху.

У квітні 2021 року Дмитра призвали до проходження строкової служби в армії. На той час хлопець навчався на другому курсі Державного університету економіки та технологій на металургійному відділенні, тож узяв там академвідпустку.

Усе життя він мріяв працювати на комбінаті, адже був із династії металургів. Його прабабуся, бабуся, дідусі, тато, тітки та дядьки працювали ще на «Криворіжсталі». Загальний стаж на родину — близько 300 років. Хлопець дуже цим пишався.

А ще Дмитро мріяв одружитися після служби, народити й виховувати дітей разом із коханою дівчиною. На строкову службу він пішов, не вагаючись, але вона затягнулась через російське повномасштабне вторгнення.

На початок «великої війни» хлопець прослужив уже майже рік. Під час запеклих боїв за столицю захисник разом із побратимами Нацгвардії військової частини 3066 тримали оборону Борисполя майже два місяці. Нацгвардійці також виконували різні бойові завдання на території Києва і Київської області. Дмитро був стрільцем 3-го відділення 4-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону, мав позивний «Лучик».

Дмитро загинув на 800-й день своєї строкової служби, на 478-й день із початку повномасштабного російського вторгнення — 16 червня 2023 року. Це сталось у Києві під час проходження строкової служби в частині Нацгвардії 3066 від травм, несумісних із життям. Він був єдиним сином у батьків. Захисник має нагрудний знак «За зразкову військову службу» III ступеня від 27-ї окремої бригади Нацгвардії 3066 міста Києва та нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня.

Дмитро Лученко похований на Центральному кладовищі Кривого Рогу, у Секторі почесних поховань. У Дмитра залишилися батьки — Олена Лученко, вчителька початкових класів, і Руслан Лученко, машиніст тепловоза.

— Найгарніший та найкращий… Цілеспрямований, справедливий, відвертий, — каже про Дмитра його мама Олена. — Дмитро був найкращим сином, якого можна побажати. Чесним, відданим, найкращим другом і товаришем.