Мріяв повернутись до новонародженого сина: загинув Сергій Гладуш

У 2013 році він закінчив Водянську середню загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів. Вищу освіту Сергій здобув у Криворізькому національному університеті.
Професія
Із 11 жовтня 2018 по 27 жовтня 2020 року працював на металургійному комбінаті «АрселорМіттал Кривий Ріг» у доменному цеху №1, був машиністом розливочної машини п’ятого розряду розливання, займався відвантаженням чавуну й підготовкою до виробництва.
Із 7 червня 2021 по 7 квітня 2023 року Сергій Гладуш працював на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті Товариства з обмеженою відповідальністю «ШляхБуд КР» електромонтером контактної мережі п’ятого розряду Ганнівського та Першотравневого кар’єрів.

Проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України у військовій частині 3011 із 26 березня 2019 по 26 жовтня 2020 року.

Сім’я

У травні 2022 року Гладуш Сергій одружився. 1 січня 2023 народився син Даниїл. У Героя залишились мати, батько, брат, дружина та син.

Захист України

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 15 березня 2022 року Сергій Гладуш вступив до лав 129-ї бригади тероборони військової частини А4060. Спочатку він займав посаду діловода, а в лютому 2023 року за власним бажанням став стрільцем стрілецького відділення 1-ї стрілецької роти 235-го батальйону військової частини А4060. Мав звання старший солдат. На початку військової служби в лавах територіальної оборони мав позивний «Silver», що означає срібний. У березні 2023 року командир роти вирішив змінити позивний Сергія на «Немо».

Загибель

Захисник загинув унаслідок влучання артилерійського снаряду 7 квітня 2023 року в населеному пункті Новобахмутівка Донецької області поблизу Авдіївки. 13 квітня 2023 року відбулось прощання із загиблим. 15 квітня 2023 року, виконуючи бажання самого Сергія, його кремували в Одесі. Похований на секторі Почесних поховань Центрального кладовища Кривого Рогу.

Вшанування пам’яті

Сергій Гладуш указом в. о. міського голови від 10 квітня 2023 нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, посмертно.
• Указом президента України від 18 липня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.
• 14 листопада 2023 року за рішенням Девладівської сільської ради нагороджений  почесною відзнакою Девладівської територіальної громади «Захиснику України», посмертно.

У Девладівській сільській громаді створено Алею Слави, на якій встановлено пам’ятні банери Сергію Гладушу та ще 16 захисникам. У Водянській гімназії відкрито меморіальну дошку на честь захисника. Його портрет є на Народній Стелі Героїв на 95-му кварталі в Кривому Розі. Інформація про нього є й на «Кубах пам’яті» на Поштовому.

Тетяна, дружина загиблого, поділилась: 

Під час нашої останньої розмови відчувалась надія Сергія на повернення додому, до своєї родини та його новонародженого сина, який прийшов у цей світ під час війни, 1 січня 2023 року, і отримав ім'я Даниїл. На жаль, на момент загибелі батька, йому було всього лише три місяці. Наш син ніколи не матиме змоги зустріти свого рідного батька, але він завжди буде знати, що його тато - справжній Герой.
Ще у січні 2023, Сергій був повний щастя, тримаючи на руках свого новонародженого сина. Він висловлював своє переконання, що війна скоро закінчиться і ми всі будемо знову разом, будемо щасливі, і все повернеться до нормального русла. Його слова відбивали його міцну віру в світле майбутнє та готовність зробити все можливе, щоб забезпечити мир для своєї родини і для всієї України.
Сергій вірив, що його син Даниїл зростатиме в мирній, сильній і незалежній країні. Він бажав йому щасливого дитинства, знання про те, що його батько був Героєм, і гордість за свою спадщину. В останніх словах, які я почула від Сергія, була любов до своєї родини і глибока віра в краще майбутнє для всіх нас.
Вже після загибелі мого чоловіка, Гладуша  Сергія  Сергійовича, я спілкувалась з побратимами його роти, і вони висловлювали такі слова: “Ми до останнього не хотіли вірити, що “НЕМО” більше не з нами. Це був справжній шок для нас всіх. Кожен, починаючи від командира і закінчуючи звичайним солдатом, відмовлявся прийняти цю непоправну втрату. Але він загинув, тепер він навіки в строю”. Сергій завжди був надійним товаришем і відданим воїном, і його непереборна втрата залишила велику пустоту у серцях усіх, хто його знав. Його відвага, сильний характер і беззавітна відданість були прикладом для нас усіх. Ми завжди будемо пам'ятати його як Героя, який безсумнівно віддав своє життя за нашу країну та нашу свободу.