Захоплювався велоспортом, був турботливим братом і дядьком: загинув Олександр Локтєв

Криворіжець Олександр Локтєв народився 18 березня 1979 року. У сім'ї Локтєвих було троє дітей: він — найстарший, і дві молодші сестри — Світлана і Олена. 
Дитинство провів на 173-й кварталі, де багато людей його ще й досі пам'ятають. Хлопець відвідував 113 школу. У 1992 році сім'я переїхала у Довгинцівський район, але Саша не захотів навчатись в іншій школі і їздив на навчання двома автобусами. 

З дитинства хлопець дуже гарно малював й ліпив із глини. Художня школа навіть пропонувала оплачувати його навчання. У матері Тетяни Олександра вдома лишилось багато його картин, створених фарбами й олівцями, а для вже дорослий Олександр для племінниць ліпив з пластиліну мультфільми. 

Олександр закінчив 9 класів, потім вступив у криворізький гірничий технікум — Відокремлений Структурний Підрозділ «Гірничий фаховий коледж Криворізького національного університету». 
Велоспорт

Олександр з дитинства займався спортом, а після служби армії захопився велосипедами. Він змінив рух машиною на їзду велосипедом, власноруч зібрав унікальний велосипед. З друзями Олександр любив подорожувати й ходити в походи, разом вони об'їздили Грузію на велосипедах.

Він завжди посміхався і налаштовував на позитив. Ми з самого зачатку сучасного велоруху були в одній команді, ходили у велопоходи, розвивали велозмагання. У 2014 році Саша пішов захищати від першої навали запорєбрєковцев, ми тоді допомагали практично всім, що могли дістати. Повернувся, продовжив відвідувати велозаходи та тішив нас своєю посмішкою. У 2022 році знову пішов оберігати наш побут і сон від тих самих нелюдів. Спочивай з миром, друже. Оберігай тепер нас з неба, — говорить Анна Атаманчук, подруга загиблого і велоактивістка.

Сестрам і племінницям він теж подарував по велосипеду. У Кривому Розі брав участь у велосипедних змаганнях, отримав багато медалей.

Професія

Після армії у 1998 році Олександр Локтєв влаштувався на Криворізький металургійний комбінат. Понад 20 років криворіжець відпрацював у фасонно-сталеливарному цеху ливарно-механічного заводу. Сестра загиблого говорить: на роботі йому завжди доручали серйозні справи, бо її брат був дуже відповідальною людиною.

Служба

Вперше Олександр пішов захищати країну ще у 2014 році. Півтора року він провів на Донеччині, в зоні проведення Антитерористичної операції. За службу отримав медаль "За бойові заслуги". 
А у 2022 році з початку повномасштабного вторгнення Росії знов повернувся на фронт. 23 лютого 2022 року бійця знову призвали до лав армії. За словами сестри Світлани, чоловіку запропонували службу одразу і 17-та танкова бригада, і 93 й 60 окремі механізовані бригади. 
Олександр Локтєв воював у складі 60-ї бригади 93 батальйону, 2 роти. Він виконував бойові задачі на Херсонському напрямку. Загинув сержант Локтєв у вересні під час штурму Високопілля у селі Ольгине, Бериславському районі Херсонської області, потрапив під мінометний обстріл. Олександру було 43 роки. 
 

Щодня нам з мамою Саша відправляв СМС "4.5.0", — згадує сестра Світлана. — А одного дня повідомлення не прийшло. Він був дуже люблячим і відповідальним братом і племінником, мріяв зробити ремонт у батьківському будинку, обожнював велосипедний спорт. Коли почалась війна, він завжди говорив нам: ми переможемо обов'язково. І я в це вірю.