«Буде перемога — сім’єю поїдемо на море»: загинув криворіжець Олександр Гирько

Після школи здобув середню технічну освіту в професійно-технічному училищі №22, отримав професію муляра.

Після закінчення училища Олександр спочатку працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг» вогнетривником. За два десятки років звільнився. 5–7 років тому криворіжець почав працювати озеленювачем у «Сансервісі». Проживав у Металургійному районі разом із дружиною Ніною, з якою одружився у 2007 році. Олександр виховував дітей Ніни — Оксану і Максима.

Повномасштабне російське вторгнення

Коли Росія розгорнула масштабну військову агресію проти України, Олександр добровільно пішов до військкомату на початку березня 2022 року. Вступив на службу вже 13 березня 2022, воював у складі Національної гвардії України, у військовій частині 3052, що базується в Полтаві. Був командиром відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. Воював на Донецькому, Куп’янському, Миколаївському напрямках і на Луганщині. Олександр мав звання молодшого сержанта.

Загибель

Олександр загинув біля населеного пункту Стельмахівка, що на межі Луганської і Харківської областей, унаслідок мінометного обстрілу 29 червня 2023 року. Захисника поховали 4 липня 2023 року на Центральному кладовищі Кривого Рогу в Секторі почесних поховань. У нього лишились дружина, діти, мати, сестра. Посмертно Олександр Гирько нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Планував у серпні приїхати у відпустку, провідати рідних, — згадує сестра Олена. — Мріяв про перемогу. Казав: «Буде перемога — сім’єю поїдемо на море». Вірив у те, що повернеться. Але не так сталося, як гадалося.