Марія Пунтус
Журналістка, авторка
Матеріали автора
Після школи вступив до Криворізького національного університету на автослюсаря. Після випуску з КНУ працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «ПСБ-УКРАЇНА» («Промспецбуд», ПСБ) на Інгулецькому гірничозбагачувальному комбінаті. Пропрацювавши там 6 років, у 2017-му перейшов до приватного підприємця, займався закупівлями та перевезеннями.
Сім’я і захоплення
У 2010 році при святкуванні Нового року в компанії друзів Олександр познайомився з майбутньою дружиною Оксаною. У січні 2013 року пара одружилася. У них народилися двоє синів: у липні 2013 року — Іван, і в січні 2017 року — Олександр. Сім’я проживала в Інгулецькому районі. Олександр дуже любив машини. У нього був «жигуль», який він нескінченно вдосконалював, за словами дружини, отримував від цього задоволення.
«Ксюш, я після роботи іду в гараж». Шашлики, діти граються поруч, а Саша під машиною, — згадує дружина Оксана.
Повномасштабне російське вторгнення
На початок російського вторгнення 24 лютого 2022 року чоловік займався перевезеннями в підприємця. Отримавши повістку, Олександр з’явився до військкомату і пройшов медкомісію.
1 квітня 2022 року він уже служив у складі Національної гвардії України, військової частини 3052, 10-го стрілецького батальйону на посаді кулеметника. Олександр спершу воював на Харківському напрямку, а із серпня 2022 року брав участь у контрнаступі на Харківщині. Його нагородили медаллю «За визволення Харкова». Згодом, у грудні 2022 року, був у Бахмуті. Після того його підрозділ перекинули в Луганську область у січні 2023 року.
Захисник загинув 31 січня 2023 року в населеному пункті Стельмахівка Луганської області внаслідок мінометного обстрілу. 1 лютого побратими Олександра змогли евакуювати його тіло з місця, де він загинув. 4 лютого 2023 року його поховали в селі Широка Дача на Алеї слави. У криворіжця залишились батьки, сестра, дружина і двоє синів. Побратими загиблого, приїжджаючи на могилу, підходили до його дружини і ділились, як сильно не вистачає їм Олександра.
Мріяв після війни купити свій будинок, завести собаку, бо діти дуже її хотіли, — каже дружина загиблого Оксана. — А ще збирався купити машину і відвезти нас у гори. Сашко сильно любив свою сім’ю і переживав за тата, який також воює. Дуже шкода, що клята війна забирає найкращих!
Пов’язані матеріали
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити
Усе гаразд, everybody! Просто попереджаємо, що 1kr.ua використовує файли cookies.
Це для аналізу та налаштування реклами. Дякуємо, що з нами!