Мріяв купити машину і поїхати в гори: загинув Олександр Барташевський

 Після школи вступив до Криворізького національного університету на автослюсаря. Після випуску з КНУ працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «ПСБ-УКРАЇНА» («Промспецбуд», ПСБ) на Інгулецькому гірничозбагачувальному комбінаті. Пропрацювавши там 6 років, у 2017-му перейшов до приватного підприємця, займався закупівлями та перевезеннями.

Сім’я і захоплення

У 2010 році при святкуванні Нового року в компанії друзів Олександр познайомився з майбутньою дружиною Оксаною. У січні 2013 року пара одружилася. У них народилися двоє синів: у липні 2013 року — Іван, і в січні 2017 року — Олександр. Сім’я проживала в Інгулецькому районі. Олександр дуже любив машини. У нього був «жигуль», який він нескінченно вдосконалював, за словами дружини, отримував від цього задоволення.

«Ксюш, я після роботи іду в гараж». Шашлики, діти граються поруч, а Саша під машиною, — згадує дружина Оксана.

Повномасштабне російське вторгнення

На початок російського вторгнення 24 лютого 2022 року чоловік займався перевезеннями в підприємця. Отримавши повістку, Олександр з’явився до військкомату і пройшов медкомісію.

1 квітня 2022 року він уже служив у складі Національної гвардії України, військової частини 3052, 10-го стрілецького батальйону на посаді кулеметника. Олександр спершу воював на Харківському напрямку, а із серпня 2022 року брав участь у контрнаступі на Харківщині. Його нагородили медаллю «За визволення Харкова». Згодом, у грудні 2022 року, був у Бахмуті. Після того його підрозділ перекинули в Луганську область у січні 2023 року.

Захисник загинув 31 січня 2023 року в населеному пункті Стельмахівка Луганської області внаслідок мінометного обстрілу. 1 лютого побратими Олександра змогли евакуювати його тіло з місця, де він загинув. 4 лютого 2023 року його поховали в селі Широка Дача на Алеї слави. У криворіжця залишились батьки, сестра, дружина і двоє синів. Побратими загиблого, приїжджаючи на могилу, підходили до його дружини і ділились, як сильно не вистачає їм Олександра.

Мріяв після війни купити свій будинок, завести собаку, бо діти дуже її хотіли, — каже дружина загиблого Оксана. — А ще збирався купити машину і відвезти нас у гори. Сашко сильно любив свою сім’ю і переживав за тата, який також воює. Дуже шкода, що клята війна забирає найкращих!