Ветеран АТО, ООС та активної фази війни: загинув Володимир Жиловський

Володимир Жиловський народився 23 січня 1970 року в Кривому Розі, проживав у Центрально-Міському районі.

Володимир закінчив автодорожній технікум. Більшу частину життя він працював слюсарем-ремонтником на державному підприємстві «Кривбаспромводопостачання», а останні роки — у «Кривбасводоканалі».

Криворіжець був ветераном Антитерористичної операції (2014–2015) та Операції об’єднаних сил (2017–2018). Проявив звитягу та сумлінно ніс службу, тому став командиром свого підрозділу. Повернувшись згодом до цивільного життя, працював на одному з промислових підприємств міста — на дільниці шахтних вод ДП «Кривбаспромводопостачання».

З початку повномасштабного вторгнення Володимир Жиловський знову став до лав оборонців. З 3 березня 2022 року він служив у складі 23-ї окремої механізованої бригади, був старшим сержантом, помічником гранатометника. Брав участь у перших найважчих днях літнього наступу на Запоріжжі.

Загинув Володимир 5 червня 2023 року в населеному пункті Левадне Пологівського району при виконанні бойового завдання. Він разом зі своїм командиром надавав допомогу пораненому й отримав поранення сам. 10 днів побратими не могли забрати тіла полеглих через щільні російські обстріли, але зрештою їх удалося повернути. Захисника поховали 28 червня 2023 року в Кривому Розі на Всебратському кладовищі. У нього залишились дружина, двоє дітей та онуки. Володимиру було 53 роки.

Це був мій коханий чоловік, — каже Лариса Вовкотруб. — Ми прожили разом 6 щасливих років. На фото ви можете бачити його усмішку, яка говорить усе про щирість, тепло і повагу, які в ньому були. Він — моє серце, душа й моє життя.