Був спортсменом, пройшов Іловайськ і Дебальцеве: загинув криворіжець Сергій Карайван

Дитинство і юність

Сергій Карайван народився 31 серпня 1990 у Кривому Розі Дніпропетровської області. Проживав на вулиці Володимира Бизова Металургійного району. Хлопець закінчив 11 класів школи №63, з дитинства займався спортом. 

Після школи здобував вищу освіту у Криворізькому технічному університеті (зараз — Криворізький національний університет). Отримав спеціальність інженера з розробки корисних копалин.
 

Служба

У 2013 році криворіжець пройшов строкову службу, після якої деякий час працював у Кривому Розі, а у лютому 2014 року підписав контракт із Збройними Силами України. Спочатку служив у 40-му батальйоні 17-й танкової бригади. Служив у зоні Антитерористичної операції та Операції об'єднаних сил, пройшов Іловайськ і Дебальцеве. 

На сторінці Українського ветеранського фонду зазначають:

Він вижив у пекельному 2014-му в боях за Іловайськ. Чоловік готовий був себе підірвати, щоб не потрапити в полон. Був тоді бійцем десанту БМП-2 у складі 17-ї окремої танкової бригади.
Отримав осколкове поранення голови на початку серпня 2014 року. Він вижив завдяки кмітливості та хитрощам і відвазі. У книзі “Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії” збереглися свідчення Сергія про день та обставини, коли він отримав поранення. Зараз ця пряма мова – особливо цінна.
“Під час одного з обстрілів я отримав осколкове поранення в голову. Відразу ж мені надали першу медичну допомогу і поклали в десантний відсік однієї з БМП”.
Згодом ця ж бойова машина піхоти вирушила на евакуацію інших поранених, і її теж підбили. На вулиці було багато бойовиків. Сергій тримав двері машини зсередини однією рукою, а іншою – гранату: хотів себе підірвати, щоби не потрапити в полон.
“Раптом я відчув, що хтось смикнув за ручку десанту, і двері відчинилися. При цьому я їх притримав і знову зачинив. Рішення прийшло миттєво –  я трохи попустив праві дверці десантного відсіку, і, кинувши назовні гранату, знову швидко захлопнув дверці. Після того, як надворі грохнув вибух, ми з мехводом… відчинили двері і помчали бігом до своїх”.
Побратими, котрі одними з перших побачили Сергія після поранення, пригадували, що на голові в нього була хаотично намотана ганчірка, яка мала виконувати роль пов’язки. Перемотувавши заново, з голови діставали дрібну металеву стружку від осколків.
Він вижив. Після лікування та реабілітації продовжував службу в українському війську.

На Донеччині Сергій відслужив три роки. Після 17-ї танкової захисник служив у складі 94 Окремої механізованої бригади, з 2018 року — у 10-й штурмовій бригаді 128 батальйону. 
За час служби, за словами брата Олександра, Сергій здобув звання головного сержанта взводу.
Ігри нескорених та інші спортивні досягнення
Сергій Карайван брав участь у відбіркових національних змаганнях до збірної України з "Warrior Games" та всеукраїнських змаганнях "Ігри Нескорених" з пауерліфтингу та велоспорту. 

Сергій був майстром спорту з важкої атлетики, займався плаванням. 

Повномасштабне вторгнення і загибель

Сергій був на службі, коли Росія повномасштабно вторглась в Україну. За словами брата Сергія Карайвана, той був розвідником і командиром взводу. 5 березня 2022 року Сергій виїхав виконувати задачі з оборони Києва. 

Через три дні він востаннє подзвонив привітати маму з Міжнародним жіночим днем, говорив, що все в порядку, він несе службу й виконує завдання. 

Вночі 9 березня група розвідників вийшла на завдання. 10 березня Сергій загинув від кульових поранень, завданих російськими солдатами. Це було у селі Захарівка Вишгородського району Київської області. 

Сергія Карайвана поховали у Кривому Розі на Центральному кладовищі на Алеї Слави 17 березня 2022 року. Захисник має низку нагород з часів АТО, нагороду "За заслуги перед містом" та орден "За мужність" III ступеню (посмертно). У Сергія лишились мати, батько і брат. 

Вшанування пам'яті

Олександр Карайван, брат Сергія Карайвана, говорить: 

"Він був завжди з посмішкою на обличчі, не зважаючи ні на що, і таким його запам'ятали усі. Він був дуже добрим, справедливим і патріотом своєї Батьківщини". 

На сторінці школи №63, яку закінчив Сергій, зазначають: 
"Герой не повернувся до рідного міста, рідної домівки, але тепер його обличчя буде спостерігати за нами з пам'ятної дошки освітнього закладу".

"Товаришували, воювали, сміялись… Біль!" — написав військовий і ветеран АТО Сергій Бондаренко.

Командир криворізької аеророзвідки «Люфтваффе» Микола Колесник написав: 
"Загинув наш товариш, наш друг, Інвіктус Сергій Карайван. Загинув у бою. Я знайомий з ним ще по Іловайському плацдарму, він воював з 2014 року і до сьогодні. Справжній, воїн, світла людина, справжній чоловік. Співчуття рідним і близьким, співчуття Україні".

Принц Гаррі, який є засновником Ігор нескорених – спортивних змагань, у яких беруть участь ветерани-учасники бойових дій, — вшанував пам'ять Сергія: "Нам важко на серці, усвідомлюючи нещодавню втрату, члена нашої ком’юніті ветеранів. Він загинув, захищаючи свою країну".

Подруга загиблого Олена Самборська через рік після загибелі Сергія написала: 

"Рік…
Без найусміхненішої людини у світі…
Пам‘ятаєш ти здавав кров для мене, я тоді лежала на збереженні потрібен був донор. Я навіть не знаю, чи знав ти, що ми чекаємо на дитину.
Це та мала, що ми привозили до тебе на Алею Слави знайомитись … сьогодні теж приїдемо всі разом.
Хлопці вже не разом, але поряд.  Захищай їх там з неба, дуже прошу ! Всіх нас!
Коли буває погано, часто тебе згадую, твою неймовірну посмішку й завжди веселе «Ленчик Привет» і стає тепліше на душі.
Найбільший біль цієї війни, що гинуть найкращі, найщиріші та чесні. Люди честі  та совісті. 
Серенький пам‘ятаю ….
І історію про каску і сєпара, і твої очі, і посмішку, і в голові лунає дзвінке Ленчик Привет…"

Наталя Гриценко 15 березня 2022 року написала на своїй сторінці: 
"Вчорашній вечір був сповнений сліз і спогадів. Звістка про смерть одного з тих, кому ми з дівчатами допомагали ще в чотирнадцятому-п’ятнадцятому роках. З ким потім зустрічалися в мирних Києві і Одесі. Сергій..він був ще зовсім дитиною коли я зустріла його на Яворівському полігоні. Сором’язливий і стриманий, але сміливий і самовідданий. Закоханий, мрійливий красень!
Воїн 17 танкової бригади.
Мій хлопчику, я завжди тебе пам’ятатиму, ти житимеш в моєму серці і в розповідях дітям, в молитвах і спогадах… Мій юний Герою…Слава тобі, Сергій Карайван!!!"

Редакція 1kr.ua щиро співчуває сім'ї та близьким загиблого. Дякуємо за захист, Сергію. Кривий Ріг пам'ятає своїх Героїв.